сприймання
СПРИЙНЯТТЯ́ (розпізнавання органами чуття, розумом), СПРИЙМА́ННЯ, ПЕРЦЕПЦІЯ книжн.; ГАЛЮЦИНА́ЦІЯ (хворобливе, що не відповідає дійсності). Пізніше я переключився в інший план сприйняття театрального мистецтва (М. Кропивницький); Біль топить у собі моє зорове сприймання ран (Ю. Яновський); Перцепція відбувається тут (в поетичному творі) так само в категорії часу, ми йдемо очима з одної деталі, від одного образу до другого, поки не пройдемо цілість (І. Франко); У хворої почалась галюцинація.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сприймання — сприйма́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сприймання — [сприейман':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- сприймання — -я, с. 1》 Дія за знач. сприймати 1-3). 2》 спец. Процес відображення мозком предметів і явищ об'єктивного світу, що діють у даний момент на органи чуття. Зорове сприймання — безпосереднє відображення об'єктивної дійсності за допомогою органів зору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сприймання — СПРИЙМА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сприйма́ти 1–3. Кожну дію і кожну п'єсу він [М. Кропивницький] будував так, щоб тримати сприймання глядача в поступовому емоційному наростанні (з мемуарної літ.); Книга – одна, книга та ж сама, але думки про неї різні. Словник української мови у 20 томах
- сприймання — СПРИЙМАННЯ — чуттєве осягнення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при безпосередній їх дії на органи чуття. Чуттєве джерело С. — відчуття, опертя на яке характеризує... Філософський енциклопедичний словник
- сприймання — Сприйма́ння, -ння; -ма́ння, -ма́нь і -ма́ннів, -ма́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сприймання — СПРИЙМА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сприйма́ти 1-3. Кожну дію і кожну п’єсу він [М. Кропивницький] будував так, щоб тримати сприймання глядача в поступовому емоційному наростанні (Минуле укр. Словник української мови в 11 томах