стигнути

ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, ОДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, ЗАКОЦЮ́БНУТИ розм., ЗАКОЦЮ́БТИ розм., ОДУБІ́ТИ розм., ОДУБЕНІ́ТИ розм., ОКОЛІ́ТИ розм., ЗАЦУПІ́ТИ розм., ПОГРА́БІТИ розм., ПОГРА́БНУТИ розм., ЗАДЕРЕВІ́ТИ розм., СКАЧАНІ́ТИ діал., ОДЕРЕВІ́ТИ рідко, ОДУ́БНУТИ рідко, ОДУ́БТИ рідко, ОЦІПЕНІ́ТИ рідко. — Недок.: закляка́ти, кля́кнути, застига́ти, сти́гнути, окляка́ти, ціпені́ти, дубі́ти, костені́ти, дерев'яні́ти, коцю́бнути, колі́ти рідко дереві́ти, ду́бнути. Вона не почувала, що в неї ноги померзли на морозі, що її права рука одубла й заклякла на коромислі (І. Нечуй-Левицький); Піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (О. Кобилянська); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (М. Трублаїні); Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (О. Гончар); Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Г. Епік); Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів (О. Стороженко); Од холоду аж посиніє (Кузьмик), руки пограбнуть, дрижать (М. Рильський). — Пор. 1. те́рпнути.

I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм., ПРИСПІВА́ТИ розм. (ставати майже стиглим); НАЛИВА́ТИСЯ (також із сл. соком); НАБРО́ЩУВАТИСЯ (про колоски); ДОХО́ДИТИ, ВЛЕ́ЖУВАТИСЯ (УЛЕ́ЖУВАТИСЯ) (про фрукти, овочі — перев. після збору). — Док.: дости́гнути, дости́гти, дозрі́ти, доспі́ти, ви́стигнути, ви́стигти, ви́зріти, ви́спіти, поспі́ти, насти́гнути, насти́гти, пости́гнути, пости́гти, наспі́ти, досто́яти, присти́гнути, присти́гти, приспі́ти (приспі́нути), нали́тися, набрости́тися, дійти́, вле́жатися (уле́жатися). Прохожий спиниться послухати, як я Тут награю в ті дні, як стигнуть виногрона (М. Зеров); Починалась косовиця та грабовиця, а тим часом достиг і ранній ячмінь (І. Нечуй-Левицький); Зріють вишні і черешні (В. Сосюра); Навколо дозрівало жито (Ю. Збанацький); Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (С. Васильченко); Наливаються хліба, а там і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Слава Богу, у нас в цьому році і хліб є, і сало, і молоко. Вишні он скоро приспіють (Григорій Тютюнник); У ячмені колос набростився (Словник Б. Грінченка); Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля (Ірина Вільде).

ЗАМЕРЗА́ТИ (про воду, річку і т. ін. — покриватися, затягатися льодом), ЗАСТИГА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ЛЕДЕНІ́ТИ, КРИЖАНІ́ТИ, КРИ́ГНУТИ діал.; ПІДМЕРЗА́ТИ, ПРИМЕРЗА́ТИ, ЗАШЕРХА́ТИ, ШЕ́РХНУТИ, ПРИШЕРХА́ТИ, ПРИМОРО́ЖУВАТИСЯ, ПРИХО́ПЛЮВАТИСЯ (трохи, не повністю); СТАВА́ТИ (про річку — повністю покриватися льодом). — Док.: заме́рзнути, заме́рзти, засти́гнути, засти́гти, заледені́ти, зледені́ти, скрижані́ти, скри́гнути, підме́рзнути, приме́рзнути, приме́рзти, заше́рхнути, заше́рхти, прише́рхнути, прише́рхти, приморо́зитися, ста́ти. Тільки взимку, коли на короткий час.. замерзало море, відстоювались ми в Ростові або в Керчі (С. Скляренко); Стигнуть води сизуваті І синіють шиби у вікні (М. Рильський); Тимко схопив кайло і подався униз, де леденів Дон (Григорій Тютюнник); Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті, і тільки сніжинки, набиваючись під повіки, ворушили її довгі вії, на яких крижаніла сльоза (М. Стельмах); Ранки були вже холодні й у річці над берегом вода зашерхала кригою (С. Чорнобривець); Вода шерхла в калюжах по дорозі (В. Кучер); Ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхає від гостренького морозцю (О. Копиленко); Намочений, він (пісок) приморожувався, твердий, побережанський (І. Ле).

ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ, ХОЛОДІ́ТИ, ДУБІ́ТИ (про щось зварене — втрачаючи тепло, ставати твердим); НАХОЛО́ДЖУВАТИСЯ (перев. про приміщення). — Док.: захоло́нути, охоло́нути, прохолонути (прохоло́ти), похоло́нути (похоло́ти), схоло́нути, охолоди́тися, ви́холодитися, ви́холонути, ви́чахнути (ви́чахти), зача́хнути, проча́хнути (проча́хти), засти́гнути (засти́гти), вистигти (вистигнути), остигнути (остигти), простигнути (простигти), насти́гнути (настигти), перести́гнути, остуди́тися, захолоді́ти, охолодіти, схолодні́ти, задубі́ти, нахолоди́тися, нахоло́нути. Склянка чаю холола перед ним (М. Коцюбинський); Повітря над морем охолоджується швидше, ніж вода (М. Трублаїні); Тісто то не любить, коли рипають двері й вихолоджується горниця (Ю. Яновський); (Пані Люба:) Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко); — А тепер їж. І хутенько. Бо прочахне (Ю. Бедзик); Микола.. кликав (хлопців), повідомляв, що чай вистигає (Ю. Збанацький); (Крістабель:) Страва стигне (Леся Українка); Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (П. Автомонов); А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах); Бараболя з юшкою задубіла в холодній печі, а Гната не було (М. Коцюбинський).