стигнути

СТИ́ГНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. стиг і сти́гнув, ла, ло; недок.

1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.).

— Я пам’ятаю, тоді саме цвіли абрикоси, а тепер вони вже починають стигнути, — почав Ломницький (Н.-Лев., VI, 1966, 44);

Спіють яблука і зріс виноград, стигнуть сливи золотисті (Тер., Щедра земля, 1956, 31);

На колгоспівському полі Стигнуть колосочки… (Бойко, Ростіть.., 1959, 21).

2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.

Під піччю сюрчав цвіркун, за хатою стигла червнева тиша, і нічого не тривожило її (Тют., Вир, 1964, 267);

Вона, прогаявши.. цілісінький день, прокинулася аж тоді, коли в кімнаті і за вікнами стигли каламутні осінні сутінки (Коз., Листи.., 1967, 203).

СТИ́ГНУТИ², ну, неш; мин. ч. стиг і сти́гнув, ла, ло; недок.

1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати.

[Явдоха:] Тату! Тату! Борщ давно вже на столі стигне (Мирний, V, 1955, 141);

Коли копають картоплю, стигне вода в криниці, Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля (Рильський, III, 1961, 196).

2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід.

Терешко весь онімів, застиг, як стигне на морозі вода, й боявся пропустити хоч одно слово (Епік, Тв., 1958, 420).

3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін.

За Николою щось шелестить у кущах виразнісінько, але він стигне в чеканні цілий і очей своїх з Костя не зводить (Козл., Ю. Крук, 1950, 86);

Там, удалині, Де стигнуть дерева однаково ставні, Трамвай трамваєві одгукується в риму (Рильський, І, 1960, 274);

Серед вічно живих мерехтливих хвиль моря тільки судно їхнє з покривленими щоглами стигне в непорушності (Гончар, Тронка, 1963, 254);

// Зупинятися, ставати нерухомим (про очі).

[Борис:] Що це з нею? Оксано, Оксаночко!.. Стигнуть очі, холонуть руки, серце не б’ється!.. (Кроп., І, 1958, 438);

// Бути який-небудь час незмінним (про почуття).

Стигне в серці чорна туга, ніби на припоні, перекочуються хвилі, сині і солоні! (Голов., Осінь.., 1938, 22);

Зігфрід дивився на нього розширеними очима і не впізнавав, наче оце вперше у житті бачив цього зовсім чужого йому чоловіка. І в очах його стиг якийсь неприродний, крижаний жах (Коз., Листи.., 1967, 196).

◊ Се́рце сти́гне:

а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.

Вона устала така веселенька, хоч і вчора її лаяно, та дитяче серце скоро стигне, обра́зи швидко холонуть (Мирний, IV, 1955, 105);

б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.

Маруся похолола… Чула, як стигло серце. Незрозумілий, елементарний якийсь жах перетряс нею цілою (Хотк., II, 1966, 219).