суворий

ВИМО́ГЛИВИЙ (який ставить великі вимоги щодо виконання, вибору, оцінки чого-небудь), ВИБА́ГЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ, СУВО́РИЙ підсил., ПРИСКІ́ПЛИВИЙ підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ підсил. На репетиціях він (диригент) був таким вимогливим і суворим, що оркестранти скаржилися на нього сусідам і жінкам вдома (О. Сизоненко); — Читач тепер пішов вибагливий, він і читає, він і критикує прочитане (Ю. Мокрієв); Був з годину доброзичним,.. з півгодини був критичним, Трохи менш — самокритичним (С. Воскрекасенко); Залишитися в дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Ю. Збанацький); Причіпливий учитель.

СУВО́РИЙ (зовнішність або поведінка якого свідчить про непохитну вдачу, позбавлену поблажливості, м'якості), ТВЕРДИ́Й, СТРО́ГИЙ рідше, ШТИ́ВНИЙ діал. Юріштан завше був суворий, мовчазний (Г. Хоткевич); Твердий, як криця, Євдоким розплакався над батьком, мов дитина (І. Цюпа); Іван Гурович хоч з виду був строгий, небалакучий, а проте, як знав Колодуб, душа в нього товариська (Ю. Бедзик); Ходила (Оріховська) поміж учениць штивна, замкнута в собі (Ірина Вільде).

СУВО́РИЙ (який не припускає ніяких відхилень від прийнятих норм, заведеного порядку, обов'язкового виконання чогось; ніякої поблажливості, полегкості), КРУТИ́Й, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕЩА́ДНИЙ підсил., НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ підсил., БЕЗЖА́ЛІСНИЙ підсил., БЕЗЖА́ЛЬНИЙ підсил., ЗАЛІ́ЗНИЙ підсил., ЖОРСТО́КИЙ підсил., ЖОРСТКИ́Й, ШОРСТКИ́Й розм., СТРО́ГИЙ рідше, ДРАКО́НІВСЬКИЙ підсил. Скоро сувора служба відучить вас від.. сантиментів (Г. Хоткевич); — Мені вже пора годувати його, бо в нього суворий режим (Є. Гуцало); — Я розробив найсуворішу систему конспірації (Ю. Яновський); Ми оголосили нещадний вирок підлоті й блюзнірству минулого (І. Микитенко); Критика повинна бути в нас пряма, точна, глибока й немилосердна (П. Тичина); Залізна дисципліна; Моя тепер думка: для письменницької праці варт завести строгий регламент — гігієна праці письменникам потрібна більше, ніж кому іншому (С. Васильченко); Драконівський закон.

СУВО́РИЙ (про голос, погляд і т. ін. — у якому не відчувається м'якості, лагідності), ТВЕРДИ́Й, СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, СТРО́ГИЙ рідше; ВАЖКИ́Й (про погляд). Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Донченко); Він усе ще не відривав пильного, майже суворого погляду від рудого, що розігрував блазня (Є. Гуцало); Мати знала той твердий голос своєї дочки і трохи стривожилась (І. Нечуй-Левицький); О, Львове, обитель лева! Пророком народ твій був, Він силу твою сталеву Ще з давніх-давен відчув (Л. Забашта); — Ти хто будеш? — наближаючись, збільшуються допитливі строгі очі.. — Бідняк я (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суворий — (який не допускає ніяких відхилень) строгий, крутий, твердий, нещадний, (про заходи) драконівський, (голос) сталевий. Словник синонімів Полюги
  2. суворий — суво́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. суворий — Вимогливий, СТРОГИЙ; (вигляд) непривітний, похмурий, д. суворливий, с. грізний; (погляд) серйозний, (- вдачу) тугий, крутий, жорстокий, безжалісний, жорстокосердий, (захід — ще) драконівський; (режим) твердий, непохитний; (закон) невідворотний... Словник синонімів Караванського
  4. суворий — див. вимогливий Словник синонімів Вусика
  5. суворий — [суворией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. суворий — СУВО́РИЙ, а, е. 1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Леся Українка); – Страх суворий у нас єфрейтор! (О. Гончар); Не будемо суворими до тих, у кого думки були, мов каламутна вода (М. Словник української мови у 20 томах
  7. суворий — -а, -е. 1》 Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. || Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу; непривітний, похмурий. || Власт. такій людині. || Сповнений твердості, непохитності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. суворий — Суво́рий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. суворий — СУВО́РИЙ, а, е. 1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Л. Укр., III, 1952, 564); — Страх суворий у нас єфрейтор!... Словник української мови в 11 томах
  10. суворий — Суворий, -а, -е Суровый, строгій. Словник української мови Грінченка