1. Великий тлумачний словник сучасної мови

суворий

суво́рий

-а, -е.

1》 Надзвичайно вимогливий до себе і до інших.

|| Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу; непривітний, похмурий.

|| Власт. такій людині.

|| Сповнений твердості, непохитності.

|| Який виражає твердість, непохитність; серйозний, непривітний.

|| перен. Похмурий, понурий (своїм кольором, освітленням і т. ін.).

|| перен. Який викликає думки про що-небудь серйозне, сумні спогади і т. ін.

2》 Який не припускає ніяких полегкостей, поблажливості.

|| Нещадний, жорстокий (про заходи покарання, впливу і т. ін.).

|| Немилосердний через свою прямоту, справедливість або невідворотність. Сувора правда.

Сувора догана; Сувора догана з попередженням, іст. — види адміністративного, партійного і т. ін. стягнення.

3》 Який не припускає відхилень від прийнятих норм, правил.

4》 Який має виконуватися неухильно.

|| Заснований на неухильному дотриманні певних норм, правил. Сувора дієта. Сувора дисципліна.

|| Цілковитий, точний.

5》 Який відзначається простотою форм, обрисів і т. ін., не має прикрас.

|| Який відповідає вимогам класичного стилю; правильний.

6》 Дуже тяжкий, сповнений труднощів, випробувань. Сувора дійсність. Суворі бої. Суворі умови життя.

|| Який викликає тяжке почуття.

7》 Несприятливий для життя; небезпечний для перебування.

|| Дуже холодний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суворий — (який не допускає ніяких відхилень) строгий, крутий, твердий, нещадний, (про заходи) драконівський, (голос) сталевий. Словник синонімів Полюги
  2. суворий — суво́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. суворий — Вимогливий, СТРОГИЙ; (вигляд) непривітний, похмурий, д. суворливий, с. грізний; (погляд) серйозний, (- вдачу) тугий, крутий, жорстокий, безжалісний, жорстокосердий, (захід — ще) драконівський; (режим) твердий, непохитний; (закон) невідворотний... Словник синонімів Караванського
  4. суворий — див. вимогливий Словник синонімів Вусика
  5. суворий — [суворией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. суворий — СУВО́РИЙ, а, е. 1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Леся Українка); – Страх суворий у нас єфрейтор! (О. Гончар); Не будемо суворими до тих, у кого думки були, мов каламутна вода (М. Словник української мови у 20 томах
  7. суворий — ВИМО́ГЛИВИЙ (який ставить великі вимоги щодо виконання, вибору, оцінки чого-небудь), ВИБА́ГЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ, СУВО́РИЙ підсил., ПРИСКІ́ПЛИВИЙ підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. суворий — Суво́рий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. суворий — СУВО́РИЙ, а, е. 1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Л. Укр., III, 1952, 564); — Страх суворий у нас єфрейтор!... Словник української мови в 11 томах
  10. суворий — Суворий, -а, -е Суровый, строгій. Словник української мови Грінченка