1. Словник синонімів української мови

суперечити

ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити (О. Довженко); Недалека подорож, однак, усе відкладалась: то заважали якісь дрібниці, то побутові клопоти (С. Журахович); Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (О. Гончар); — Учора головний інженер сказав мені, що здійсненню пропозиції інженера Розенберга.. перешкоджає ще й устаткування цеху (Ю. Шовкопляс); — Ви мені перебиваєте читати, — сказав (Харитін) (І. Нечуй-Левицький); А читаючи повісті, вона поминала ті місця, де обмальовувались чудові вигляди натури, аж сердилась, що вони перебаранчають їй слідкувати за оповіданням про людей (І. Нечуй-Левицький); Парася, не підіймаючи очей, рішуче заявила батькові: — Тату, не перечте нашому щастю (Ю. Збанацький); Івась почав їй суперечити: коли вона опускала ложку у миску набрати страви, він попереджав її і одбирав її ложку (Панас Мирний).

ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти, закиди тощо); ПЕРЕКРЕ́СЛЮВАТИ (повністю наслідки чиєїсь роботи, чиїсь достоїнства тощо). — Док.: запере́чити, опротестува́ти, оспо́рити, спростува́ти, перекре́слити. Часом Даша перебивала Лукерію Степанівну якимсь запитанням, іноді заперечувала ту чи іншу думку (С. Журахович); Косінський не міг добрати, чи полковник з примхи перечить йому, чи просто знущається з його стратегічних здібностей (І. Ле); Наказ треба виконувати неодмінно.. Вказівку можна опротестувати. А пораду — можна й не брати до уваги (П. Оровецький); — Молода, вродлива, напевно не помилюся, коли скажу — й багата особа... — Неля не спростувала цієї останньої неточності (Ірина Вільде). — Пор. 2. відкида́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суперечити — супере́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. суперечити — Перечити, заперечувати, р. казати насторч, говорити накриво; (чому) не відповідати; пі ОПИРАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. суперечити — див. перечити Словник синонімів Вусика
  4. суперечити — СУПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Не погоджуватися з ким-небудь; перечити. Катря не боїться нічого: питає його та розпитує, та суперечить, поки аж батько не покрикне: “годі!” (Марко Вовчок); – І таке витієш! Чого б то я тобі “здоров” не казав!... Словник української мови у 20 томах
  5. суперечити — -чу, -чиш, недок. 1》 Не погоджуватися з ким-небудь; перечити. || Заважати кому-небудь у чомусь. 2》 Не відповідати чому-небудь, бути несумісним з чимсь, містити суперечність. Суперечити [самому] собі — висловлювати протилежні думки, погляди на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. суперечити — Супере́чити, -ре́чу, -ре́чиш, -ре́чить, -ре́чать; супере́ч, -ре́чмо, -ре́чте; супере́чачи чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. суперечити — СУПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Не погоджуватися з ким-небудь; перечити. Катря не боїться нічого: питає його та розпитує, та суперечить, поки аж батько не покрикне: «годі!» (Вовчок, І, 1955, 182); — І таке витієш! Чого б то я тобі «здоров» не казав!... Словник української мови в 11 томах
  8. суперечити — Суперечити, -чу, -чиш гл. Спорить, противорѣчить, возражать. А що се ви, суперечити схотіли? МВ. (О. 1862. І. 103). Словник української мови Грінченка