сховище

СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Макар узяв лома й заступа, пішов за хутір до найближчого схову (П. Кочура); Тепер це був не табір, а цілий замок, де можна було витримати облогу, а головне, влаштувати сховище на бойовий припас (З. Тулуб); Може, Анничка має десь свій сховок і з нього стежить за нею (княгинею)? (В. Гжицький); Потайник обладнали за всіма правилами (В. Логвиненко); (Долорес:) Дон Жуане, тут є тайник під церквою, сховайтесь (Леся Українка); Вислідив я ту криївку, Де мій батько скарб ховав (І. Франко); — Утечу тепер.. Але куди йти, не знаю, де переховок мати, не знаю (Г. Хоткевич); (Жандарм:) Перешукайте все обійстя, шопу, комору, стодолу, всякі скритки (І. Франко); (Мамай:) Та візьму людей, піду по нишпорках (Ю. Яновський). — Пор. 1. укриття́.

СХО́ВИЩЕ (вирите в землі, прикрите й спеціально обладнане місце, де можна захиститися від бомб, снарядів, куль і т. ін.), УКРИТТЯ́, ЩІ́ЛИ́НА (вирита в землі з цією метою заглибина невеликих розмірів). — Як з медобслужуванням? — спитав Павло. — В кожному сховищі є свій медпункт (В. Кучер); На одному з подвір'їв, у глибокому і просторному укритті, побудованому спеціально для захисту від снарядів та бомб, сиділо кілька чоловік (Ю. Збанацький); Гарячий подих її (війни) уже долітав до Харкова, що ніч у ніч здригався від ураганного вогню зеніток. Які то були тривожні ночі перших знайомств із щілинами, що ми їх самі покопали у себе в дворі (І. Сенченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сховище — схо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сховище — див. притулок; схованка Словник синонімів Вусика
  3. сховище — СХО́ВИЩЕ, а, ч. 1. Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом; гори степового золота, гори налитої сонцем пшениці, що її не вміщали сховища, розлягались просто під відкритим небом (О. Словник української мови у 20 томах
  4. сховище — -а, ч. 1》 Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. || Спеціальне приміщення у музеї, архіві, бібліотеці і т. ін., де зберігаються колекції, рукописи тощо; самі ці установи як місце зібрання і зосередження цінностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сховище — СХО́ВИЩЕ, а, ч. 1. Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом; гори степового золота, гори налитої сонцем пшениці, що її не вміщали сховища, розлягались просто під відкритим небом (Гончар... Словник української мови в 11 томах
  6. сховище — Сховище, -ща с. Убѣжище, мѣсто, гдѣ прячутся. К. Бай. 81. Із сховища свого виходить вітер. К. Іов. 82. Словник української мови Грінченка