1. Словник синонімів української мови

табір

ТА́БІР (місце тимчасового розташування людей; люди, що там перебувають), СТАН, СТАНО́ВИЩЕ, КУРІ́НЬ, КІШ. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... Не спить, по табору ходить... (М. Коцюбинський); Потім табір вкладатиметься спати, хлопці, помивши ноги перед сном, розбіжаться по своїх шатрах (О. Гончар); В ярку огні.., а круг бандитів стан (В. Сосюра); Клопочеться (Улас) за провіантом на всю зиму, щоб доставили йому не на старе становище біля села, а на літнє (Панас Мирний); На коші третьої бригади він застав бригадира тракторної і Олексу (С. Добровольський).

ТА́БІР (місце розташування війська поза населеним пунктом), СТАН, БІВА́К (БІВУА́К), ОБО́З заст.; КІШ (у Київській Русі та в Україні в XIV-XVIІІ ст.). Військовий табір розкинувся по широкій долині коло Глинян (І. Нечуй-Левицький); Нове польське військо стало станом коло Збаража (І. Нечуй-Левицький); Він тут зупинявсь на короткий бівак, Стелив він пропахчену порохом бурку На синій, крихкий, як мороз, солончак (М. Бажан); Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (П. Панч); Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табір — (тимчасове розташування людей) стан, курінь, кіш. Словник синонімів Полюги
  2. табір — та́бір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири та́бори Орфографічний словник української мови
  3. табір — (військовий) іст. кіш, обоз; (ворога) стан; (політичний) угруповання, середовище; (ідеологічне спрямування) напрям, течія. Словник синонімів Караванського
  4. табір — див. в'язниця; оселя Словник синонімів Вусика
  5. табір — [таб'ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -бори, -бор'іў два таборие Орфоепічний словник української мови
  6. табір — ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. – Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Словник української мови у 20 томах
  7. табір — -бору, ч. 1》 Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. || Укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом. || Військо, розташоване в такому місці. || перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. табір — Укріплений обоз, утворений із з'єднаних і розміщених у декілька рядів возів; також транспортні засоби з військовим забезпеченням. Універсальний словник-енциклопедія
  9. табір — Та́бір, -бору, в -борі; -бори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. табір — ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. — Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. табір — Пристосована для оборони військова стоянка, яка оточувалась возами і підводами замість стіни або земляних валів. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. табір — Табір, -бору м. = табор. Гол. IV. 403. Словник української мови Грінченка