табір

та́бір

-бору, ч.

1》 Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом.

|| Укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом.

|| Військо, розташоване в такому місці.

|| перев. мн. Місце тимчасового розташування військових з'єднань для проходження тренувальних занять. Стати табором.

2》 Кілька чи більше родин циган, що кочують разом, а також їхній стан, обоз.

3》 Місце тимчасового розташування великої групи людей; група людей, що перебуває в такому місці.

|| Літня будівля, загін для худоби поблизу пасовищ, випасів. Польовий табір.

4》 Місце, де перебувають військовополонені, в'язні. Концентраційний табір.

5》 перен. Суспільно-політичне угруповання; течія, напрям.

|| Група людей, що мають однакові погляди, переконання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табір — (тимчасове розташування людей) стан, курінь, кіш. Словник синонімів Полюги
  2. табір — та́бір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири та́бори Орфографічний словник української мови
  3. табір — (військовий) іст. кіш, обоз; (ворога) стан; (політичний) угруповання, середовище; (ідеологічне спрямування) напрям, течія. Словник синонімів Караванського
  4. табір — див. в'язниця; оселя Словник синонімів Вусика
  5. табір — [таб'ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -бори, -бор'іў два таборие Орфоепічний словник української мови
  6. табір — ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. – Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Словник української мови у 20 томах
  7. табір — Укріплений обоз, утворений із з'єднаних і розміщених у декілька рядів возів; також транспортні засоби з військовим забезпеченням. Універсальний словник-енциклопедія
  8. табір — ТА́БІР (місце тимчасового розташування людей; люди, що там перебувають), СТАН, СТАНО́ВИЩЕ, КУРІ́НЬ, КІШ. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... Не спить, по табору ходить... (М. Словник синонімів української мови
  9. табір — Та́бір, -бору, в -борі; -бори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. табір — ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. — Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. табір — Пристосована для оборони військова стоянка, яка оточувалась возами і підводами замість стіни або земляних валів. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. табір — Табір, -бору м. = табор. Гол. IV. 403. Словник української мови Грінченка