товпитися

ПРОБИРА́ТИСЯ (іти, їхати, проходити кудись з труднощами, долаючи перешкоди тощо), ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ підсил., ПРОСО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПРОДРЯ́ПУВАТИСЯ розм.; ТИ́СНУТИСЯ, ПРОТИСКА́ТИСЯ, ТІСНИ́ТИСЯ, ТО́ВПИТИСЯ розм., ПРОТО́ВПЛЮВАТИСЯ розм., ПХА́ТИСЯ розм., ПРОПИХА́ТИСЯ розм., ПЕРЕПИХА́ТИСЯ розм., ЛІ́ЗТИ розм., ПРОЛА́ЗИТИ розм., ПРОЛІЗА́ТИ розм., ПРОСО́ВУВАТИСЯ (ПРОСУВА́ТИСЯ) розм. (між кимсь, чимсь); ПРОКРАДА́ТИСЯ, ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПРОСЛИЗА́ТИ, ПРОШМИ́ГУВАТИ розм. (швидко, непомітно). — Док.: пробра́тися, проби́тися, прорва́тися, продра́тися (проде́ртися), просочи́тися, просота́тися (просотитися рідше), продря́патися, проти́снутися, проти́скатися, протісни́тися, пото́впитися, дото́впитися, прото́впитися, пропха́тися (пропхну́тися), перепха́тися (перепхну́тися), пролі́зти, просу́нутися, прокра́стися, прохопи́тися, прослизну́ти, прошмигну́ти. Нелегко було пробиратися тим лісом, та Іван взяв до рук меча й став собі прорубувати дорогу (казка); Ішли (полонянки) ночами, обминаючи села і міста. Лісами пробивалися, відгадуючи шлях по зорях (І. Цюпа); — Вони прорвалися крізь збуджений натовп (В. Кучер); Мандрівники швидко продиралися крізь нетрі (М. Трублаїні); Я знову відчув під собою ті хребти, по яких ми торік дерлися на захід (О. Гончар); Як я тудою уперше продряпався, то пика в мене стала, як писанка (Марко Вовчок); — Коло яток людей — тьма-тьмуща, наче на Великдень. Тиснемось і ми туди (М. Стельмах); Замість розширятися, дедалі вужчає тунель, котрим захоплено женемося, і все тяжче стає протискатися (О. Забужко); Народ за військом копошився, Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський); За народом так насилу протовпилися (попи) до хати (Г. Квітка-Основ'яненко); Церква заметушилася. Став мир до дверей пхатись, стали люди виходити (Марко Черемшина); Мама бере його за руку й веде до костьолу. Ледве можуть перепхатися (А. Крушельницький); Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара (Ю. Яновський); Густі ліси вкривали гори й яри, неначе густе руно, в котрому навіть було трудно пролізти людині, а конем не можна було пропхатись нізащо в світі (І. Нечуй-Левицький); Треба прокрадатися царинками, по мокрій траві, треба обережно через воринє штрикати, аби не заскрипіло, аби псів не будило (Г. Хоткевич); Міст і проспект були пустинні — вони були нічиї, але й прохопитися через них під вогнем козачої польової артилерії змоги не було (Ю. Смолич); Загін мав непомітно прослизнути між цими селами, аби ніде не виявити себе і не ув'язатися в бій (І. Головченко і О. Мусієнко); Щораз, коли Петро Дорощук підходив до своєї оселі, йому завжди хотілося прошмигнути через Гилаків двір непоміченим (М. Ю. Тарновський).

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з'юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони (селяни) тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). — Пор. 1. збира́тися.