1. Словник синонімів української мови

тьмаритися

ТЕМНІ́ТИ (ставати темним, темнішим), ЗАТЕ́МНЮВАТИСЯ, ЗАТЕМНЯ́ТИСЯ, ТЬМА́РИТИСЯ, ТЬМИ́ТИСЯ заст.; ТЕМНІ́ШАТИ (ставати темнішим); МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ) (поступово втрачати яскравість); ПРИТЕ́МНЮВАТИСЯ, ПРИТЕМНЯ́ТИСЯ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ розм. (трохи). — Док.: стемні́ти, потемні́ти, затемні́ти, затемни́тися, потемні́шати, поме́ркнути (поме́ркти), притемни́тися, притьма́ритися. Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Тьмарилось синє небо (С. Васильченко); Тінь від очеретів спадала на воду, дедалі темнішала (О. Досвітній); Близько грудня се творилось, Кругом пітьмою все крилось; Меркло вугілля в печі (П. Грабовський); Обличчя його за ці роки підсохло, притемнилось (М. Стельмах); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тьмаритися — тьма́ритися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тьмаритися — [т'мариетиес'а] -риец':а Орфоепічний словник української мови
  3. тьмаритися — ТЬМА́РИТИСЯ, риться; наказ. сп. тьма́рся, тьма́ртеся; недок. 1. Ставати темним, темнішати. Тьмарилось сине небо. Над землею насувались тихою задумою присмерки (С. Васильченко); Бордові хмари попеліли, тьмарились (Григорій Тютюнник); // перен. Словник української мови у 20 томах
  4. тьмаритися — -риться; наказ. сп. тьмарся; тьмартеся; недок. 1》 Ставати темним, темнішати. || перен. Втрачати яскравість, свіжість. 2》 перен. Робитися смутним, похмурим. 3》 перен., перев. у сполуч. зі сл. свідомість. Втрачати ясність, чіткість сприйняття; доходити до стану, близького до запаморочення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тьмаритися — світ (в оча́х (пе́ред очи́ма)) тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  6. тьмаритися — ТЬМА́РИТИСЯ, риться; наказ. сп. тьма́рся, тьма́ртеся; недок. 1. Ставати темним, темнішати. Тьмарилось сине небо. Над землею насувались тихою задумою присмерки (Вас., І, 1959, 267); Бордові хмари попеліли, тьмарились (Тют., Вир, 1964, 543); // перен. Словник української мови в 11 томах