тямити

ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ) розм., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) розм., УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ) розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ (ВТОРО́ПАТИ) розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм., РОЗЧО́ВПАТИ розм., РОЗЧУ́ХАТИ розм., РОЗШОЛО́ПАТИ (РОЗЧОЛО́ПАТИ) розм., ЗМИКИ́ТИТИ розм., ВТЕЛЕ́ПАТИ фам., УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ) заст., РОЗЧУ́МАТИ діал., ЗМІРКУВА́ТИ діал., ВИ́РОЗУМІТИ рідко; УЛОВИ́ТИ (ВЛОВИ́ТИ), УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ розм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯ у чому, РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИ розм., РОЗКУМЕ́КАТИ фам. (щось складне, неясне, заплутане). — Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати (вло́влювати), схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко. Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Роман з болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з'явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); (Старшина:) Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти (Семен), про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); — Зрозуміло, — зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ'яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). — Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.

ПАМ'ЯТА́ТИ (тримати в пам'яті), ПАМ'ЯТУВА́ТИ розм., ТЯ́МИТИ розм., ТЯМУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм.; БЕРЕГТИ́, ЗБЕРІГА́ТИ (перев. із сл. пам'ять, згадка тощо). Я пам'ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну (В. Сосюра); Але й досі пам'ятую Ранок теплої весни (Я. Щоголів); — Це не може бути, аби ти геть усе забув. Прецінь мусиш щось тямити (Лесь Мартович); Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (І. Франко); Лесь береже в пам'яті, як у книзі, усі ґрунти.., знає, хто у кого і скільки приорав скиб і що росте на кожній межі (М. Стельмах); Такими — в труді і дерзанні — Я вас у душі зберігаю, Оновлені землі, кохані — Простори з Дністра до Дунаю (М. Нагнибіда). — Пор. запам'ятати.

РОЗУМІ́ТИ (бути здатним правильно оцінювати, осягати розумом що-небудь), ТЯ́МИТИ розм., РОЗБИРА́ТИ розм., МІЗКУВА́ТИ розм., МІРКУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм., ПЕ́ТРАТИ розм., ПРИБИРА́ТИ розм., ШУ́ПИТИ розм., КМІ́ТИТИ (КМЕ́ТИТИ) рідше, КМІТУВА́ТИ рідко. Він висмикнув револьвера й вистрелив, не розуміючи сам, що робить (Ю. Яновський); — Не заспокоюй, синку, не треба, — байдуже так сказала тітка Меланка. — Краще вже не буде, як є. Я при повній тямі, то й тямлю, що там зі мною коїться (Є. Гуцало); Я не розбираю ясно, що зі мною (О. Кобилянська); — Як це не дивно тобі, а теж на плечах голову, не гарбуз, маю. Дещо таки мізкую. — Бачу, за кого ти руку тягнеш (А. Головко); Захар ледве ноги волік, й усей час злоба не кидала його; він не міг міркувати як слід розумом, а тільки відчував душею якусь кривду (А. Кримський); — Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? — примирливо сказав батько (М. Стельмах); — Думати треба, Куксо, і людей розпитувати, коли сам не петраєш (В. Кучер); Одного разу.. сиділи оце вони (Кармелева сім'я) усі вкупі і дивилися такеньки, наче б, справді, не прибирали вже собі чого пожадати (Марко Вовчок); (Марина:) Мале чортеня, а вже щось шупить (І. Карпенко-Карий); Уже дитина кметить (Словник Б. Грінченка).

РОЗУМІ́ТИ по якому, з якої (володіти якою-небудь мовою, бути в змозі сприймати зміст висловленого нерідною мовою), ТЯ́МИТИ розм., КУМЕ́КАТИ по якому, розм., РОЗБИРА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ розм., РОЗМИШЛЯ́ТИ розм. — Док.: зрозумі́ти. Стара Зінька слухала, але нічого не розуміла з великоруської та церковної мови (І. Нечуй-Левицький); Угорець не розумів мови, не розумів цих людей і їхньої фанатичної впертості (О. Гончар); Він не зовсім тяме української мови (Збірник про М. Кропивницького); В Чурук-Су ніхто не знає ніякої іншої мови, крім своєї, хіба Гасан, що метикує по-арабському, та Ахмет, що трохи кумекає по-китайському (О. Досвітній); — А ти хіба по-фінськи розбираєш? — А що ж тут такого? У них така мова, як і в нас, тільки другими словами (Григір Тютюнник); Хазяїн, річ таку почувши (А по-цапиному він дещо розмишляв), Йому дзвінок на шию намотав (Є. Гребінка).

РОЗУМІ́ТИСЯ на чому, в чому (бути обізнаним в чому-небудь, мати знання, досвід в якій-небудь галузі), РОЗБИРА́ТИСЯ, РОЗУМІ́ТИ, ТЯ́МИТИ також що, розм., ЗНА́ТИСЯ на чому, розм., ПЕ́ТРАТИ у чому і без додатка, розм., КУМЕ́КАТИ у чому, розм., ТЯ́МИТИСЯ на чому, ТЯМКУВА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ у чому, розм., ШУРУ́ПАТИ також чого, розм., ШУ́ПИТИ розм., ШНИ́ПОРИТИ діал. Чим менше людина розуміється на якісь справі, тим рішучішими, безапеляційнішими бувають її присуди (М. Рильський); Козаков, розглядаючи їх (документи хорвата), удавав, що цілком у них розуміється (О. Гончар); Яворницький добре розбирався в старовинних грошах і зразу ж оцінив музейне значення знахідки (І. Шаповал); Василь Карпець, вусатий дядько, ..не згірш цигана розбирався на конях (М. Стельмах); Розуміє він, як глуха в танцях (прислів'я); Режисер нічого не розуміє на кілях (кораблів), але йому не подобається така непропорційність (Ю. Яновський); Фуль сказав Олександрові, що його генерали недосвідчені і нічого не тямлять у військових справах (П. Кочура); (Учителька:) Треба діло робити. От інспектор приїде, треба, щоб тямили (учні) задачі та вміли швиденько їх робить (Олена Пчілка); До землянки привели жінку, яка зналася на старосвітській народній медицині (Л. Дмитерко); (Учитель танців:) Це такий танець, що його тільки удвох танцювати. Баришні, хто з вас хоч трохи в культурі петрає? (Є. Кравченко); Раділа (Настя) про себе, що вже й вона кумекає в грамоті (В. Речмедін); Світові думи, безперечно, клопочуть літнє товариство, не лише на буденних справах вони тямляться (К. Гордієнко); — Знаємо ми, — сказав бригадир, — що ти тямкуєш на конях (К. Гордієнко); Він трошки метикує на політиці (Я. Качура); — Плоти теж потрібні. Ти думаєш, я в цім ділі не метикую? (І. Цюпа); (Семен (бере листи):) Ану, Іване, прочитай..! Ти ж хвалився, що трохи шурупаєш грамоти (М. Кропивницький); Я трошки шуплю в землі і вгадаю її нутро (О. Кониський); Він таки трохи шнипорить у малярстві (Т. Шевченко).

УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду (з металу) не кожний зуміє (Ю. Яновський); Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу або коли підпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввімкнути (О. Гончар); — Що йому, з доповідями виступати?.. — На коня вйокнути зможе — і хватить з нього. А коло землі уже й тепер тямить, як інший дорослий (М. Стельмах).