упорядкованість
ПОРЯ́ДОК (стан, коли все робиться, виконується як слід, усі речі на своїх місцях, чисто прибрано тощо), ЛАД, УПОРЯДКО́ВАНІСТЬ, ОРГАНІЗОВАНІСТЬ, ТОЛК розм., ПО́РЯД діал.; ДИСЦИПЛІ́НА (твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів певного колективу). Кого піймають на гарячому, одводять до міліції, а там розмова коротка: "За порушення громадського порядку і спокою — плати штраф" (А. Шиян); Ганна прибирала в кімнатах, давала лад у їдальні чи допомагала Нюсі подавати страви відпочиваючим (В. Козаченко); У нашому полку чортма толку (прислів'я); Ледве Тарасові минуло 9 літ, як умерла мати і батькові, щоб було кому доглядати дітвору та давати поряд в хаті, довелося вдруге оженитися (Панас Мирний); Вважав (секретар) для себе обов'язком дотримуватись залізної дисципліни (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- упорядкованість — упорядко́ваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- упорядкованість — УПОРЯДКО́ВАНІСТЬ (ВПОРЯДКО́ВАНІСТЬ), ності, ж. Властивість за знач. упорядко́ваний 2. Структурна впорядкованість – найхарактерніша, невід'ємна властивість усякого живого утворення (з наук.-попул. літ.); Упорядкованість історичного процесу відносна, а тому не може бути загальною (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
- упорядкованість — (впорядкованість), -ності, ж. Властивість за знач. упорядкований 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- упорядкованість — УПОРЯДКО́ВАНІСТЬ (ВПОРЯДКО́ВАНІСТЬ), ності, ж. Властивість за знач. упорядко́ваний 2. Структурна впорядкованість — найхарактерніша, невід’ємна властивість усякого живого утворення (Наука.., 8, 1965, 8). Словник української мови в 11 томах