1. Словник синонімів української мови

уста

РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Походжає (отаман) вздовж байдака. Гасне люлька в роті (Т. Шевченко); Розкривши бородату пащу, реве (дід) з такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвоні (Григорій Тютюнник); (Степан:) Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі (М. Кропивницький); А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко); Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко); (Кармелюк:) Ану, закрий свій писок, проклята відьмо..! (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уста — уста́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. уста — див. ГУБИ, РОТ. Словник синонімів Караванського
  3. уста — УСТА́ (ВУСТА́), уст, мн. Губи, рот. Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Т. Шевченко); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. уста — Кожен несе уста, де вода чиста. Кожний хоче мати добре товариство. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. уста — (вуста), уст, мн. Губи, рот. || Губи, рот як орган мови. Зімкнути уста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уста — вклада́ти / вкла́сти в уста́ кого, чиї, книжн. Робити кого-небудь виразником певних ідей, думок, переконань тощо або спонукати когось висловлювати які-небудь думки, погляди і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  7. уста — Уста́, уст, уста́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. уста — УСТА́ (ВУСТА́), уст, мн. Губи, рот. Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Шевч., II, 1963, 359); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває (Хотк. Словник української мови в 11 томах