хижий

ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті). Люта собака, як вітер, помчалася вподовж городу (Панас Мирний); Раз він натрапив на цілий табун вепрів, .. але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (С. Скляренко); — Лечу.., аж бачу — паркан. Я через нього.. Там якийсь дров'яний склад, злюща собака — мало не порвала, клята (М. Олійник); Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь (Н. За-біла); Запах свіжої крові.. розбудив у сумирних волах диких, роз'ярених звірів (О. Гончар); Висадив (отаман) у короб генеральського авта (авто) всі свої двадцять куль і спритно, немов роз'ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Я. Качура); За вікнами, як роз'ярілий звір, Холодний вітер в темряві північній (С. Крижанівський); Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (В. Гжицький).

ХИ́ЖИЙ (який живиться іншими тваринами; який виражає хижість; такий, як у хижака), КРОВОЖЕ́РНИЙ, КРОВОЖЕ́РЛИВИЙ, ПАЖЕ́РНИЙ діал. А над ним (тілом коня) вже кружляє та в'ється Птаства хижого чорная зграя; Рвуть, хапають, їдять та шматують При пажернім та лютім ячанні (Леся Українка); Степан добре роздивився собаку — справді таки завбільшки з теля, з гострими вухами, лобатий, з довгою хижою мордою (Є. Гуцало); Котяра.., зачувши розтривожений гороб'ячий дух.., хижо освітив на стріху кровожерними очима (Григорій Тютюнник); Чайки злетілись, дужче заквилили, ніби змовлялись, а потім накинулись разом на кровожерливого птаха (С. Скляренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижий — хи́жий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хижий — ХИЖИЙ – ХИЖАЦЬКИЙ Хижий. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин); характерний для таких звірів; переносно – подібний до хижака лютістю, жорстокістю (про людину та її риси): хижий шуліка, хижий розбійник, хиже нутро, хижа радість. Літературне слововживання
  3. хижий — (звір) кровожерний, дикий, лютий, жорстокий, г. драпіжний, д. пажерний (хто) КОРИСТОЛЮБНИЙ, о хижоокий, (чад) грабіжницький, здирницький, хижуватий Словник синонімів Караванського
  4. хижий — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. хижий — ХИ́ЖИЙ, а, е. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин); кровожерливий. Щоб вгамувати своє серце, Єремія звелів осідлати коня, скочив на його й полетів у степ оглядати своє добро, а потім блукав по діброві без діла, без думок в голові, блукав... Словник української мови у 20 томах
  6. хижий — -а, -е. 1》 Який їсть інших тварин (про звірів, тварин). || Характерний для такої тварини. || перен. Подібний до хижака лютістю, жорстокістю, такий, як у хижака (про людину та її риси); лютий, жорстокий. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хижий — Хи́жий, -жа, -же; хи́жі, -жих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хижий — ХИ́ЖИЙ, а, е. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин). Щоб вгамувати своє серце, Єремія звелів осідлати коня, скочив на його й полетів у степ оглядати своє добро, а потім блукав по діброві без діла, без думок в голові, блукав... Словник української мови в 11 томах
  9. хижий — Хижий, -а, -е Хищный. К. ЧР. 427. Хиже птаство. К. Іов. 59. Хижі орли. К. ЧР. 92. Словник української мови Грінченка