хлопець

ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм., ПАРУБІ́ЙКА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАЦА́Н фам., ШПІНГАЛЕ́Т жарт., ШКЕТ зневажл., О́ТРОК заст., ірон., ПІДПАРУБО́ЧИЙ діал., ПАХО́ЛОК заст. (про хлопчика); ПІВДІ́ВКА розм., ПІВДІ́ВОК розм., ПІДДІ́ВОК розм., ОТРОКОВИ́ЦЯ заст., ірон. (про дівчинку). Підлітки радо готувалися в дорогу і або діловито допомагали дорослим, або докучали їм розпитуваннями (З. Тулуб); Він схилився, бо високий, а я ще недоліток (Ганна Барвінок); Озвірілих від голоду й ненависті недоростків насилу розчепили (П. Загребельний); Всі ми, будучи ще підростками, мріяли про те, щоб мати такий успіх в житті, як його мала тітка Клавда (Ірина Вільде); Біля Тясмину над кручею одиноко стояв хлопець-виросток дванадцяти-тринадцяти років (І. Ле); Докія не помітила, як Дмитро з півпарубка парубком став (М. Стельмах); — І цю, пане, укинуть? — скрикнув один білоголовий півпарубчак, указуючи на півторааршинну щуку (Панас Мирний); — Підпарубок уже, патли аж на шию випустив, а квиточка забув узяти (О. Гончар); Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (А. Хижняк); Коло Якового колодізя зібралася купка паруб'ят (П. Куліш); На площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (В. Сосюра); — О! — весело підморгнув він до Сашка. — І ти тут, шпінгалет з Ланжерону? (Ю. Смолич); Прислали до нас у Дачний училку молоду, щоб по-англійському шкетів мучила (А. Крижанівський); Їхала (княжна) конем з стремінними отроками за боярами (М. Грушевський); О, в душі цього отрока плевели знайшли добрий ґрунт (А. Хорунжий); Він розповів, як ще хлопцем, підпарубочим, вів він троє коней напувати (Г. Хоткевич); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою (О. Стороженко); Не до пана, так до хазяїна все 'дно найматися треба, бо вже півдівка (К. Гордієнко); Вже не дівча ж, півдівок, як по-колишньому, а вона й хати підмести не вміє (Ю. Збанацький); — Я вже дівка, — зобидилась Клавка. — Ні, ти ще піддівок (Ю. Мокрієв); (Ольга:) Що трапилось, отче Олександре? Хто це гуркає? (Навроцький:) Отроковиця Улька (І. Микитенко). — Пор. малолі́ток, 1. хло́пець.

ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння). Згадую сліпого кобзаря діда Коляду та його поводиря Устинку... (О. Донченко); Діда я добре пам'ятаю, бо як він на старості літ осліп, то я був у нього поводарем (О. Стороженко); Поміж рядами й возами подекуди сновигають сліпці з поводатарями (І. Нечуй-Левицький); Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Т. Шевченко); Як остався після батька сиротою, то в трьох істинних старців за міхоношу був (Д. Мордовець); Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок); Та й до води, сиві коні, до води, до води, В нашім селі нема хлопців — самі дідоводи (коломийка).

СИН (особа чоловічої статі стосовно своїх батьків); ХЛО́ПЕЦЬ (звич. про дитину, підлітка, юнака); ПА́СИНОК, ПА́СЕРБ, ПАСЕРБИК (нерідний). Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї (Т. Шевченко); Вона (Кавуниха) впізнала своє полотно на сорочці в осавулиного хлопця (І. Нечуй-Левицький); Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка (П. Колесник).

СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст., зневажл., ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16- 18 ст.), ЦЮ́РА діал., ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток); ЧЕЛЯ́ДНИК іст., ЧЕЛЯДИ́Н іст., ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше, О́БШАР збірн., зах. (селянин, який працював у панському дворі). В палаці забігали, завештались слуги, укладаючи на вози усяке князівське добро (І. Нечуй-Левицький); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Андрій.. зопалу й прогнав служника (Я. Баш); На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума); (Конон:) Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (М. Кропивницький); — Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка); (Оля:) Тимчасом він уже трохи підріс, його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка (С. Васильченко); Княжеські челядинці.. вештались по містечках, селах і хуторах і що хотіли, те й робили (О. Стороженко); Трохи віддалік за графом мовчки їхали конюх Петрович і рожевощокий гайдук (О. Донченко).

ХЛО́ПЕЦЬ (дитина або підліток чоловічої статі), ХЛО́ПЧИК, ХЛОПЧА́, ХЛОПЧА́К розм., ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОПЧИ́СЬКО розм., ХЛОП'Я́, ХЛОП'Я́К розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАЦА́Н фам., ПАХО́ЛОК заст., ХЛОПА́К діал., БА́ХУР діал.; ПАРУБІ́ЙКО розм., ПАРУБІ́ЙКА розм., ПАРУБЧА́К розм., ПАРУБ'Я́ розм. (підліток, що стає парубком). — Хлопець ріс крикливий і запальний. Як надходив час годування — кричав, як пуп (Григорій Тютюнник); — Ви б краще поцікавилися, що в мене народилося — хлопчик чи дівчинка (Є. Гуцало); Крадькома хлопчаки пробиралися в тиші. (До нехитрих забав кожен хлопець привик) (М. Нагнибіда); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський); Пустотливий білявий хлопчисько.. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб); Там пасли коней хлоп'яки одні, Немов хрущі, смугляві й бронзотілі (А. Малишко); — Та у нього працює Тарас Шевченко. Хороший хлоп'яга, талановитий, він усі малюнки Ширяєву робить (О. Іваненко); Надвечір другого дня до них постукав вусатий, обвішаний клуночками Горбенко. — Давайте пацана, час їхати (І. Микитенко); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитиною (О. Стороженко); Самопас я ріс, пустий хлопак (І. Франко); Бахурі ростуть, як хліб увесні. І на вінику по хаті брикають, і дєдю за чупер мичуть, і з мами хустку здіймають (М. Черемшина). — Пор. пі́дліток.

ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал., ХЛОПА́К діал., ШУГА́Й діал.; ЖЕНИ́Х розм. (про молодого чоловіка, що вже може одружуватися). (Елеазар (до хлопця — смутно):) До чого, молодче, ти се промовив? (Молодий хлопець:) Не удавай, немов не розумієш! (Леся Українка); Він заходить в охайну кімнату і зупиняється перед юнаком років двадцяти-двадцяти двох (М. Стельмах); — Вже як я став парубком, дід показував мені те місце (скарбу) (І. Нечуй-Левицький); Молодики стояли осторонь від батьків, але думки в них були спільні (П. Кочура); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); — Ну й даремно, — озвався шустрий, чорнявий хлопчина. — Я після десятирічки два роки попрацював на шахті в Горлівці (І. Цюпа); В голоблях гарцювали хлоп'яки (В. Дрозд); Виорати кінці ниви Михайлові допоміг сусідський парубчина, що в саду дерева обрізував (М. Томчаній); Коло Якового колодязя зібралась купка паруб'ят, а між ними Юрко і його давній приятель.., що служив разом з ним у одному полку (П. Куліш); Який тепер світ настав..; Сякий-такий парубчисько, Та й той до багачки (пісня); — Торгувать, шинкувать Буду чарочками, Танцювать та гулять Таки з паробками (Т. Шевченко); Замолоду, бувши парубікою, чумакував (Ганна Барвінок); Вибігла Маруся до потоку, скочила зі скелі — а легінь, точнісінько як тоді, стоїть перед нею і усміхається (Г. Хоткевич); — Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (О. Гончар); Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський).

ХОЛОСТЯ́К (неодружений чоловік), ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, НЕОДРУ́ЖЕНИЙ, НЕЖОНА́ТИЙ, КАВАЛЕ́Р заст., БУРЛА́КА заст.; ХЛО́ПЕЦЬ, МОЛОДЕ́ЦЬ, МОЛОДА́Н розм., ЛЕ́ГІНЬ діал. (неодружений молодий чоловік). Вчитель недавно приїхав у їхнє село, був холостяком, то мусив сам себе доглядати (Є. Гуцало); "Чи ти ж, — кажу, — парубок, чи удовець?" — "Моя жінка вмерла через рік, як мене батько оженив.." — каже він (І. Нечуй-Левицький); Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко); Гуртожиток для неодружених; Нежонатого не посилай у старости, бо як гарна дівчина — переб'є (прислів'я); Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати, не то що землі — і досі не знає (М. Коцюбинський); Дорослі хлопці та дівчата з вереском і реготом обганяли санчата дітвори і навмисно падали купою в сніг (З. Тулуб); — От і заславсь молодець до дівчини; а в сватах пішли неабиякі люде (П. Куліш); Чумаченьку, козаченьку! Де ти, молодане? Чом на мене твоє око кареє не гляне (пісня); Не один легінь брав собі за жінку чорняву румунку (А. Хорунжий).