1. Словник жарґонної лексики української мови

хлопець

син.

молодий чоловік: белдик, вася, Дон Педро, гицель, грінго, кадр, кент, клієнт, крендель, кріль, мужик, пацик, перець, персонаж, субчик, типаж, хаун, фраєр, фрей, фуцан, хлоп, чіпок, чорт, чувак, штурпак.

добрий знайомий: бандит, боєць, керя.

з великою сексуальною потенцією: жигун, трахаль, трахальник.

з села: бик (бичара), бульо-мульо, жлоб, кікос, кирило, кугут, лох, мозоль, плуг (плужара), рогатий, рагуль (рогуль), рогопил, чорт (чортило), шайтан.

з яким разом пиячать: накателло, керя.

звертання: бойовик, братан, брателло, братка, браток, братушка, братуха, земляк, мужик, старий.

коханець: бойфренд, фраєр, хахар.

сексуально стурбований: жеребець, кнур (кнуряка).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлопець — Хлопець до ззування чобіт: прилад для стягання тісних чобіт [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. хлопець — (дитина підліткового віку) хлопчик, розм.: хлопча, хлопчина, хлоп'я, (старший) парубійко, підпарубок; (молодий чоловік) юнак, парубок, молодець, козак. Словник синонімів Полюги
  3. хлопець — хло́пець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. хлопець — Підліток, парубчак, юнак, кн. молодий чоловік, (малий на зріст) шпінґалет, (малий) дітвак, (чий) син, хлопча, хлоп'я, хлопчик, хлопчина, хлопчисько, хлопійко, хлоп'яга, хлоп'як Словник синонімів Караванського
  5. хлопець — Козак, козарлюга, козаченько, козачина, леґінь, лугарик (запорозький козак), молодець, молодик, отрок, парубець, парубійко, парубок, парубча, парубчак, парубчисько, паруб'яга, переросток, півпарубок, підліток, хлоп ("Хлоп—як дуб" Грінченко), хлопак... Словник синонімів Вусика
  6. хлопець — [хлопеиц'] -пц'а, ор. -пцеим, м. (на) -пцеив'і/-пц'у, кл. -пчеи, мн. -пц'і, -пц'іў Орфоепічний словник української мови
  7. хлопець — ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч. 1. Дитина або підліток чоловічої статі; хлопча, хлопчина. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев'ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (О. Довженко); Хлопець ріс крикливий і запальний. Словник української мови у 20 томах
  8. хлопець — хлопець карт. валет (м, ср, ст)||валєт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. хлопець — -пця, ч. 1》 Дитина або підліток чоловічої статі. || Те саме, що син. || Молодий чоловік, юнак, парубок. 2》 перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні). 3》 заст. Підліток-слуга. || заст. Поводир у сліпого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. хлопець — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм. Словник синонімів української мови
  11. хлопець — Хло́пець, хло́пця, -пцеві, -пцем, хло́пче! і хло́пцю! хло́пці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. хлопець — ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч. 1. Дитина або підліток чоловічої статі. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев’ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (Долж., І, 1958, 297); Хлопець ріс крикливий і запальний. Словник української мови в 11 томах
  13. хлопець — Хлопець, -пця м. 1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці. МВ. І. 9. 2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. КС. 1887. VIII. 767. З Богом — не з хлопцем жартувати. Ном. Словник української мови Грінченка