1. Словник української мови в 11 томах

хлопець

ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч.

1. Дитина або підліток чоловічої статі.

Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев’ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (Долж., І, 1958, 297);

Хлопець ріс крикливий і запальний. Як приходив час годування — кричав, як на пуп (Тют., Вир, 1964, 524);

// Те саме, що син.

Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку (Н.-Лев., II, 1956, 319);

Трегубові діти на кір слабі та хлопець Рашевської на скарлатину (Л. Укр., V, 1956, 29);

Там п’яний батько.., прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця (Коцюб., І, 1955, 437);

// Молодий чоловік, юнак, парубок.

Не йде дівка до церкви богу молиться, а йде на хлопців дивиться (Укр.. присл.., 1963, 213);

Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений (Кв.-Осн., II, 1956, 27);

Вранці Ярему вінчали; А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Шевч., І, 1963, 129).

Під хло́пця стри́гтися (постри́гтися) — постригтися, як молодий чоловік, юнак (про жінок).

Була вона ще зовсім молода, висока, міцно, але приємно збудована, мала лукаво вигнуті уста і різнобарвні очі, стриглася під хлопця (Загреб., Диво, 1978, 13).

2. перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні).

Микола подумав, встав, покликав Кавуна і вербівських бурлак надвір і нишком промовив: — Знаєте що, хлопці́ Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (Н.-Лев., II, 1956, 201);

— Якби хоч війна швидше кінчилась. Повернуться хлопці з фронтів — наведемо лад (Головко, II, 1957, 497);

Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка. Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука! (Сос., II, 1958, 41);

— Ти його [Черниша] просто мало знаєш,— заперечив Сагайда.— Він лише на вигляд теоретик, а насправді задушевний хлопець (Гончар, III, 1959, 336).

3. заст. Підліток-слуга.

— Не було в мене ні кухаря, ні хлопця (Кв.-Осн., II, 1956, 244);

Тонкі готельні хлопці з галунами і в новеньких костюмах.. вистукують каблуками в рожеві плити (Коцюб., II, 1955, 411);

// заст. Поводир у сліпого.

Весело подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось..; весело… а все-таки скажеш: «Слава богу, що минуло» (Шевч., І, 1963, 142);

Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Вовчок, VI, 1956, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлопець — Хлопець до ззування чобіт: прилад для стягання тісних чобіт [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. хлопець — (дитина підліткового віку) хлопчик, розм.: хлопча, хлопчина, хлоп'я, (старший) парубійко, підпарубок; (молодий чоловік) юнак, парубок, молодець, козак. Словник синонімів Полюги
  3. хлопець — хло́пець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. хлопець — Підліток, парубчак, юнак, кн. молодий чоловік, (малий на зріст) шпінґалет, (малий) дітвак, (чий) син, хлопча, хлоп'я, хлопчик, хлопчина, хлопчисько, хлопійко, хлоп'яга, хлоп'як Словник синонімів Караванського
  5. хлопець — Козак, козарлюга, козаченько, козачина, леґінь, лугарик (запорозький козак), молодець, молодик, отрок, парубець, парубійко, парубок, парубча, парубчак, парубчисько, паруб'яга, переросток, півпарубок, підліток, хлоп ("Хлоп—як дуб" Грінченко), хлопак... Словник синонімів Вусика
  6. хлопець — [хлопеиц'] -пц'а, ор. -пцеим, м. (на) -пцеив'і/-пц'у, кл. -пчеи, мн. -пц'і, -пц'іў Орфоепічний словник української мови
  7. хлопець — ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч. 1. Дитина або підліток чоловічої статі; хлопча, хлопчина. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев'ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (О. Довженко); Хлопець ріс крикливий і запальний. Словник української мови у 20 томах
  8. хлопець — хлопець карт. валет (м, ср, ст)||валєт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. хлопець — син. молодий чоловік: белдик, вася, Дон Педро, гицель, грінго, кадр, кент, клієнт, крендель, кріль, мужик, пацик, перець, персонаж, субчик, типаж, хаун, фраєр, фрей, фуцан, хлоп, чіпок, чорт, чувак, штурпак. добрий знайомий: бандит, боєць, керя. Словник жарґонної лексики української мови
  10. хлопець — -пця, ч. 1》 Дитина або підліток чоловічої статі. || Те саме, що син. || Молодий чоловік, юнак, парубок. 2》 перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні). 3》 заст. Підліток-слуга. || заст. Поводир у сліпого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. хлопець — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм. Словник синонімів української мови
  12. хлопець — Хло́пець, хло́пця, -пцеві, -пцем, хло́пче! і хло́пцю! хло́пці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. хлопець — Хлопець, -пця м. 1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці. МВ. І. 9. 2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. КС. 1887. VIII. 767. З Богом — не з хлопцем жартувати. Ном. Словник української мови Грінченка