хляпати

ЛИ́ТИ (сильно, безперервно текти — про дощ), ЛЛЯ́ТИ рідше, СИ́ПАТИ, ЦІДИ́ТИ, ПЕРІ́ЩИТИ підсил., ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЯПОТІ́ТИ підсил. розм., ПРА́ТИ підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ТЮ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́РИТИ підсил. розм., ПОРО́ТИ підсил. розм., ХЛЮЩА́ТИ підсил. розм. Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися дощі, та день у день лили (Панас Мирний); Вночі лляв дощ (О. Кобилянська); І поїзд помчав повз Муравський, а назустріч сипав густий дощ (П. Автомонов); Зимний дощ цідив, як із відра (І. Франко); Іван.. дивився у вікно, слухав довколишню метушню і шум зливи, що періщила дощовими батогами (П. Колесник); Надворі свистав вітер та хляпав рясний дощ (І. Франко); Теплий рясний дощ хляпотів усю ніч, наче це була весна, а не середина грудня (Л. Первомайський); Ще хоч би не путь така! А то цілу ніч дощ прав, ще й тепер присипає (Панас Мирний); Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (В. Кучер); Надворі тюжить дощ (С. Васильченко); Чи чуєш, як порошить, як зашелестіло, як піжить дощ та крупа? (І. Нечуй-Левицький); А той (вітер) як погнав хмару, як почав пірить дощ (П. Чубинський); Дощ так і поре (Словник Б. Грінченка); Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Ю. Збанацький). — Пор. 3. іти́, 1. лину́ти.

ЛЯ́СКАТИ (видавати різкі звуки, ударяючи по чому-небудь), ТРЯ́СКАТИ (ТРА́СКАТИ діал.), ХЛЯ́ПАТИ розм. — Док.: ля́снути, тря́снути, хля́пнути. Вже (Давид) не ляскає хвірткою, а по-хазяйськи зачиняє її (М. Стельмах); (Мати:) Оступися, злидню! (Штурхає хлопця і заходить в хату, тряснувши дверима) (Леся Українка); Вітер хляпав відчиненою кватиркою (П. Автомонов).

ХЛЮ́ПАТИ (про воду, рідке болото тощо — просочуючись, протікаючи, утворювати характерні звуки — плескіт), ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ПЛЮЩА́ТИ розм. — Док.: хлю́пну́ти, хля́пнути, хлю́снути, плю́снути. Вода вже хлюпала в протертих Марининих туфлях (Л. Дмитерко); Чим далі, тим ставало грузькіше, і вже у багатьох солдатів хляпало у чоботях (В. Большак); — Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить (М. Коцюбинський); Під ногами плющав розмочений ґрунт (О. Десняк). — Пор. ча́вкати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хляпати — хля́пати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хляпати — див. бити; звучати; просторікувати Словник синонімів Вусика
  3. хляпати — ХЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. чим. Утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукаючи об що-небудь. Вітер хляпав відчиненою кватиркою (П. Автомонов); // Ляскати, злегка стукатим, зачиняючись (про двері). Словник української мови у 20 томах
  4. хляпати — хля́пати говорити щось недоречне, нерозумне (м, ср, ст) ◊ хля́пати язи́ком → язик Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. хляпати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукаючи об що-небудь. || Ляскати, зачиняючись (про двері). || Кидати що-небудь, ударяти по чомусь, видаючи глухий короткий звук; ляскати. || Опускати й піднімати (вуха). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хляпати — ля́пати (хля́пати) ву́хами, зневажл. Бути неуважним, незібраним, не зважати на що-небудь і т. ін. — Тільки ж ви глядіть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо чи що, глядіть же й ви! (А. Головко); Вона вже прикидає собі.. Фразеологічний словник української мови
  7. хляпати — ХЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукаючи об що-небудь; // Ляскати, зачиняючись (про двері). Чути, як вхідні двері десь там далеко в кінці коридора хляпають і Шевченко, наближаючись, щедрує (Тич. Словник української мови в 11 томах
  8. хляпати — Хляпати, -паю, -єш гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Чуб. І. 154. Кінські підкови хляпали. Мир. ХРВ. 301. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. Г. Барв. 21. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе. Их. Уг. 273. Словник української мови Грінченка