цікавити

ЦІКА́ВИТИ кого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИ кому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). — Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Нерозв'язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу (І. Франко); Данило, хвилюючись, починає говорити, і його оповідання відразу зацікавлює воєнкома (М. Стельмах); — Ви, очевидячки, в якійсь справі до мене? — Так. В справі, яка, наскільки я зміг зрозуміти, не може вас не інтересувати (А. Головко); Було в дівчині щось таке, що й привабило Ярину (С. Скляренко); Він закривається очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок); Це почало мене інтригувати. Невже він стежить за мною? (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цікавити — (привертати чиюсь увагу) зацікавлювати, приваблювати, заінтересовувати. Словник синонімів Полюги
  2. цікавити — Зацікавлювати, привертати увагу, викликати зацікавлення; (- перспективу) приваблювати. Словник синонімів Караванського
  3. цікавити — ціка́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. цікавити — ЦІКА́ВИТИ, влю, виш; мн. ціка́влять; недок., кого. Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення; інтересувати, інтригувати. Люди наче забули свою щоденну роботу. Рух у селі був незвичайний. Своє поле цікавило мало (М. Словник української мови у 20 томах
  5. цікавити — -влю, -виш; мн. цікавлять; недок., перех. Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення. || Те саме, що приваблювати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цікавити — ЦІКА́ВИТИ, влю, виш; мн. ціка́влять; недок., перех. Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення. Люди наче забули свою щоденну роботу. Рух у селі був незвичайний. Своє поле цікавило мало (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. цікавити — Цікавити, -влю, -виш гл. Интересовать, занимать. Словник української мови Грінченка