цікавити
ЦІКА́ВИТИ, влю, виш; мн. ціка́влять; недок., кого.
Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення; інтересувати, інтригувати.
Люди наче забули свою щоденну роботу. Рух у селі був незвичайний. Своє поле цікавило мало (М. Коцюбинський);
Мене почала цікавити ця оригінальна бесіда (Олесь Досвітній);
Пасажира найбільше цікавила водокачка, він навіть обійшов її кругом і тільки після цього пішов у станцію (П. Панч);
Хому дуже цікавило і навіть непокоїло, як це в країні, де нема жодного моря, раптом править усім – адмірал (О. Гончар);
Далеко більше, ніж міфологічні сюжети, його [К. П. Брюллова] цікавила радісна яскрава природа, краса людини (О. Іваненко);
// Те саме, що прива́блювати 1.
[Адмірал:] Що ж, коли цікавить кого така перспектива, я дозволю йому підняти пари (О. Корнійчук).
Значення в інших словниках
- цікавити — (привертати чиюсь увагу) зацікавлювати, приваблювати, заінтересовувати. Словник синонімів Полюги
- цікавити — Зацікавлювати, привертати увагу, викликати зацікавлення; (- перспективу) приваблювати. Словник синонімів Караванського
- цікавити — ціка́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цікавити — -влю, -виш; мн. цікавлять; недок., перех. Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення. || Те саме, що приваблювати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- цікавити — ЦІКА́ВИТИ кого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИ кому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). — Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Словник синонімів української мови
- цікавити — ЦІКА́ВИТИ, влю, виш; мн. ціка́влять; недок., перех. Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення. Люди наче забули свою щоденну роботу. Рух у селі був незвичайний. Своє поле цікавило мало (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- цікавити — Цікавити, -влю, -виш гл. Интересовать, занимать. Словник української мови Грінченка