цілий

I. ВЕСЬ (ВВЕСЬ) (УВЕ́СЬ) (означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю), ЦІ́ЛИЙ, ВСЕ́НЬКИЙ (УСЕ́НЬКИЙ) розм., ВСЕЙ (УСЕ́Й) діал. Лунає пісенька на ввесь садок (Л. Глібов); Тут зібралися козаки.. з усієї України (І. Нечуй-Левицький); Через усе село мовчки тягнулася невесела валка (М. Стельмах); Цілий дрогобицький ринок повний був народу (І. Франко); Весна бушувала на всенькій землі (О. Копиленко); Повільно падала через усеньке небо серпнева зоря (Є. Гуцало); — Пан з ліхтарем обійшов усей вигін (І. Нечуй-Левицький).

ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Щасливий гомін та дружній сміх сплітався в єдину симфонію звуків і кольорів (О. Гончар); І Максименки, і Крупіни переїхали в Романівку .. з Чорнобильського району. Живуть вони одним домом (з газети); Суспільне буття, цілісним виявом якого є існуючий спосіб виробництва, складається і змінюється не за доброю згодою людей, а незалежно від їх суб'єктивного бажання (з журналу); В інтер'єрі гуцульських хат важлива роль належить конструкціям: поперечним і поздовжнім сволокам, стелі й підлозі, стінам з вікнами і дверима, які утворюють зі зрубом цільну пластичну композицію (Українська хата); Ботев-революціонер і Ботев-поет неподільні (М. Рильський); Дисципліна основа колективу, саме вона згуртовує, цементує його, робить монолітним (з газети); Сам прогрес науки і техніки посилює в свідомості сучасної людини відчуття вселюдської спорідненості і нероздільності долі народів (з посібника); Єдину й неділиму Росію, мов шашелі, роз'їли дрібні правителі (М. Стельмах); З різних об'явів їх любові до героїнь.. можна було скласти одну велику і цілу мою любов до тебе (Леся Українка).

НЕЗА́ЙМАНИЙ (якого ніхто не брав, не використовував, до якого ніхто не приступав і т. ін.), НЕТО́РКАНИЙ, НЕТО́РКНУТИЙ, НЕДОТО́РКАНИЙ, НЕРУ́ШЕНИЙ, НЕПОЧА́ТИЙ, НЕРОЗПОЧА́ТИЙ (якого не починали, до якого ще не бралися); ЦІ́ЛИЙ (який зберігся, залишився). Під горбком лежало п'ятеро яблук, незайманий буханець хліба, непочата банка консервів (В. Кучер); Послана на кушетці й неторкана постіль особливо ріже око (М. Коцюбинський); (Кіра:) Вся схема недоторканою залишилася! (В. Собко); У клуні в його повно, у засіках поверх іде, у коморі бочки ще батько понаповнював, усе нерушене стоїть (Ганна Барвінок); Перекидав усі папери, але нерозпочатий загальний зшиток у цератовій оправі.. наче щез (В. Логвиненко); Хазяїн ускочив у ласку... слава тобі, Господи! усе ціле, усе благополучно! (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПО́ВНИЙ (ПО́ВЕН) (наповнений чим-небудь до верху, до країв; в якому є дуже багато когось, чогось), ЦІ́ЛИЙ, ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ підсил., ПОВНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., НАБИ́ТИЙ (БИТКО́М НАБИ́ТИЙ) підсил. розм. Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна! (прислів'я); Пливе човен води повен — Ніхто не спиняє (Т. Шевченко); Сіла я за стіл, а вона становить цілу миску вареної стрючкуватої жовтої перчиці (І. Нечуй-Левицький); Каламутні потоки помчали з гір до річки, переповненої весняною водою (А. Шиян); Він вип'є повнісінький кухоль (О. Донченко); Я несу чемодан, набитий крупою, вермішеллю, петльованим борошном (Є. Гуцало).

СПРА́ВЖНІЙ (такий, яким хтось мусить бути, який є досконалістю, взірцем чого-небудь), І́СТИННИЙ, ПОВНОЦІ́ННИЙ, СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., ЦІ́ЛИЙ розм. Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу (О. Гончар); Як істинний енциклопедист, Сковорода знався на багатьох науках і мистецтвах (з журналу); З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна називати лише того, хто віддає належне і роботі, й людям, і життю (П. Загребельний); Мати — доктор у лікарні, батько — начальство у залізничному технікумі: стопроцентна інтелігенція (І. Муратов); Дащенко ласував рибою, Грек і Ратушний, яко справдешні рибалки, — щербою (Ю. Мушкетик); Немає там справдішнього горя, де панує щира, гаряча... любов! (І. Нечуй-Левицький); Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловіком! (М. Вороний). — Пор. 5. гото́вий.