чистий

НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. або в складі присудка); ЧИ́СТИЙ (перев. у складі присудка). (Храпко (до молодиці):) А чим я винен? Я невинний, ти — невинна.. — Хто ж тоді винуватий? (Панас Мирний); І скільки ще лягло на цій землі безвинних людей від сатанинського союзу хреста і ножа (І. Цюпа); Князь Єремія вступив з військом у Немирів. Перелякані безневинні міщани повиходили з своїх хат і пішли до Єремії (І. Нечуй-Левицький); — Правда, — каже (голова), — випустіть людей з холодної, вони невинуваті (Г. Квітка-Основ'яненко); Арештовано нас цілком неповинних (С. Васильченко); — Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Ю. Шовкопляс); Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Бути чистим перед законом.

НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. — який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙ рідше, СВЯТИ́Й підсил., БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст., ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ заст., поет. підсил., ПРЕЧИ́СТИЙ заст., поет. підсил.; НЕЗІПСО́ВАНИЙ, НЕЗІПСУ́ТИЙ розм. (який не піддався поганим впливам); ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (перев. про дітей, молодих людей та жінок). Не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (М. Коцюбинський); (Роман:) Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М. Кропивницький); Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученьками силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний); Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Т. Шевченко); На Прокопа як зверху подивиться — Кругом святий! (Л. Боровиковський); Він уже не сам на світі, йому довірилася ця чиста й незіпсована душа (П. Загребельний); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (І. Ле). — Пор. 1. че́сний.

НЕВИ́ННИЙ (про жінку, рідше про чоловіка — який не жив статевим життям), ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ, ЧЕ́СНИЙ, ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ заст., поет. — Нехай (Галинка) не буде моєю дружиною, нехай залишається цнотливою дівчиною, але тільки зі мною (В. Земляк); Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини — подати батькам вранці на ознаку, що молода — чесна, незаймана... (Ю. Смолич); — Марія, Марія, дівчина чиста, лілія біла... (Леся Українка).

НЕРОЗВЕ́ДЕНИЙ (не змішаний з водою або з якою-небудь іншою рідиною), НЕРОЗБА́ВЛЕНИЙ, ЧИ́СТИЙ. Приваблювала проклятуща жінка козаків та міщан до свого шинку не тільки нерозведеною оковитою горілкою, а й своєю оковитою й трохи похмурою красою (О. Ільченко); Ми витирали плівку чистим спиртом, щоб вона скоріше сохла (Ю. Яновський).

ОДНОБА́РВНИЙ (який має один колір), ОДНОКО́ЛІРНИЙ, ОДНОКОЛЬОРО́ВИЙ, ОДНОТО́ННИЙ, МОНОХРОМАТИ́ЧНИЙ книжн., МОНОХРО́МНИЙ книжн., РІ́ВНИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ рідше. Вечірні тіні лягають на луги, все довкола стає однобарвним (В. Москалець); Одноколірними вишивками славиться Полтавщина (з посібника); З відстані весь полк здавався сірим, однокольоровим: сірі люди, сірі коні, сірі гармати (О. Гончар); Святкові запаски мали однотонний колорит (Гуцульщина); Живописна гама (у Т. Шевченка) скромна, майже монохромна (з журналу); Степ.. горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний); Блакитна вода (у гроті), як скло самого чистого блакитного кольору (М. Коцюбинський).

ОСТАТО́ЧНИЙ (доведений до кінця), ПО́ВНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ заст., розм. Зараз армія наступала, і бійцям хотілося, щоб хтось довів, що цей наступ не припиниться аж до остаточної перемоги (І. Багмут); Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (З. Тулуб); Цілковитий розгром ворога; На другий день новий гірничий майстер уже в нарядній твердо і впевнено планував доконечне виконання завдання зміни (І. Ле); Одержати чисту відставку.

ОХА́ЙНИЙ (чисто, дбайливо вбраний, прибраний; який стежить за зовнішнім виглядом, чистотою житла тощо), ЧЕПУРНИ́Й, АКУРА́ТНИЙ, ЧЕПУРИ́СТИЙ, ЧИ́СТИЙ, ЧЕПУРКУВА́ТИЙ розм., ХА́РНИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ШТЕ́ПНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал. З першого погляду видно було, що виростає при матері: чисте, охайне, вимите, вичесане... (О. Гончар); Стоїть її хата край села, весела й чепурна, мов дівчина в білій льолі (М. Стельмах); Обабіч дороги, рівної, акуратної і припорошеної чистим білим снігом, чорніли страшні й потворні згарища (Ю. Смолич); Завжди чепуристий, навіть франтуватий, професорський нащадок був зараз неголений і непричесаний (І. Головченко і О. Мусієнко); Офіцер був у повній парадній формі: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках (Григорій Тютюнник); (Маргарита:) Сама вбирай у хаті, Сама вари й печи, сама і ший і мий, А мати в мене ще такі чепуркуваті, Що Боже крий! (переклад М. Лукаша); Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1. чи́стий.

ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм.; ПРЯМИ́Й (без відхилень від обраного напряму); ЧИ́СТИЙ (про мову, стиль тощо). Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (О. Донченко); Тільки точне виконання кожним загоном свого завдання могло забезпечити загальний успіх (О. Гончар); — Нехай небо розсудить, хто з нас винен! — крикнув князь Святослав. — Боги! Допоможіть мені зробити поправний суд із братом! (С. Скляренко); В снах юності так сквапно ми шукаєм Прямих стежок і молодим умом Так просто, гарно вік свій укладаєм (І. Франко); В хату вступає жінка господаря, звертаючись до дітей чистою, неламаною мовою (М. Коцюбинський); — Пор. безпомилко́вий.

ПРОЗО́РИЙ (який вільно пропускає крізь себе світло, просвічує наскрізь), ПРОЗІ́РЧАСТИЙ (ПРОЗО́РЧАСТИЙ), ПРОЗІ́РНИЙ, ПРОЗО́РИСТИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ, Я́РИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ, КРИШТА́ЛЬНИЙ поет., ПРОСВІ́ТЧАСТИЙ заст.; ТОНКИ́Й (не густий, з невеликою щільністю); АЖУ́РНИЙ (перев. про плетені, різьблені тощо вироби); ЯСНИ́Й (перев. про воду). Ходив (Андрій) далеко до озер — сидіть любив там на траві й дивитись ранком у глибінь прозорих вод, на дно живе (Т. Осьмачка); Смужечкою тяглась (річка) проміж зеленими луками, десь туди попід села, повиті прозірчастим маревом (Олена Пчілка); Вона йшла під руку з гвардійцем, убрана в блакитну прозорчасту сукню (Леся Українка); З берегом хвиля прозірна шуткує (І. Манжура); Ромен болотяний Досяг межі хисткої оболоні — І сріблом скрізь розсипавсь цвіт рясний На синьому прозористому лоні (М. Старицький); — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Л. Глібов); Зсучу свічку з воску ярого (пісня); З рипінням в'їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (З. Тулуб); У сонне, криштальнеє море Вдивляється рання зоря (Дніпрова Чайка); Небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Марко Вовчок); Над тишею холодних, сизих площ Висить, як звук, тонкий і рівний дощ (М. Бажан); Ми тихо переходили над стрімкою і ажурною аркою мосту (Т. Масенко); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі (О. Гончар).

ПРИВІЛЕЙО́ВАНИЙ (про верстви суспільства — які мають привілеї, користуються ними), ВИ́ЩИЙ, УПРИВІЛЕЙО́ВАНИЙ заст., ЧИ́СТИЙ заст., розм. Колись Відень славився .. усталеним комфортом буржуазних особняків і готелів для привілейованих нероб (О. Левада); Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя (З. Тулуб); Ідеї народності .. помагають пробудженню в упривілейованих верствах уваги до мужицького елемента, яко зберігача ознак народності (І. Драч); Чиста публіка.

СВІ́ЖИЙ (про воду, повітря і т. ін. — який не втратив своїх природних властивостей, нічим не зіпсований, не забруднений), ЧИ́СТИЙ, ПОГО́ЖИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про сніг, траву і т. ін. — по якому ніхто не ходив, не їздив). Дух прив'ялої м'яти розійшовся в свіжому повітрі (І. Нечуй-Левицький); Пиво було свіже, студене (Є. Гуцало); Вода була у тій криниці — чиста, як сльоза (Марко Вовчок); Чистий сніг, пригнічений туманом, не блищав (М. Коцюбинський); З-під коріння липи било джерело погожої води (І. Франко); Повітря ллється тут незаймане і дике І поїть, і п'янить, і веселить мене (М. Зеров); Вже перший сніг, ніжний і незайманий, встеляє степ (Н. Рибак).

СПРА́ВЖНІЙ (не фальшивий або який не є копією чи підробкою чого-небудь), НЕПІДРО́БНИЙ, НЕПІДРО́БЛЕНИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СУ́ТИЙ рідше; АВТЕНТИ́ЧНИЙ книжн. (про текст, документ і т. ін.); ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (який не є копією або підробкою чого-небудь); ЧИ́СТИЙ, ЩИ́РИЙ (про метали та вироби з них). Сумніву не було: це було справжнє кам'яневугілля (З. Тулуб); Обличчя його виявило непідроблену радість (В. Собко); Я не бачив і не знаю, чи є у вас справдешній список переробленого в думу "Слова" (Панас Мирний); Писав (Шульга) доноси на "Просвіту" і то найпідлішого ґатунку. Тепер усе виявилось і автентичні документи в руках у нас (М. Коцюбинський); В день вінчання надіслала (пані) молодій парі коштовну.. оригінальну японську вазу (Ірина Вільде); Чисте срібло; Чисті червінці; Щире золото.

СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).

ЧЕ́СНИЙ (який відзначається високими моральними якостями; який виражає ці якості тощо); ДОБРОЧЕ́СНИЙ, ЦНОТЛИ́ВИЙ (який живе чесно, дотримується всіх правил моралі; який виражає чесність); ПРАВДИ́ВИЙ, ЧИ́СТИЙ (який виражає правдивість, чесність); ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, аморальні вчинки); НЕЗАПЛЯМО́ВАНИЙ, НЕЗАПЛЯ́МЛЕНИЙ, ДО́БРИЙ (який нічим не зганьбив себе). Чесним, хлопчику, будь у труді, у навчанні, у дружбі (С. Крижанівський); — Хотів би бути ваш друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у Грині Мамайчука, підтримувати чесність цнотливою дуже, ой, дуже важко! (О. Гончар); Здався він на слово честі, У нерівнім бою впавши, А Бояр, цнотливий лицар, Вірить лицарському слову (Леся Українка); Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Панас Мирний); Він глянув на нас своїми ласкавими, чистими, як у дитини, очима (О. Досвітній); Гуцулка, горда тим, що вона мати, порядна жінка, ґаздиня, з мало укритим презирством поглядала на опришківську любаску (Г. Хоткевич); Ми завжди вибирали шлях одвертого бою, бо наше діло чисте і незаплямоване (В. Еллан); Знов ображений упоминається за своє добре ім'я (І. Франко). — Пор. 1. благоро́дний.

ЧИ́СТИЙ (без домішок), ЩИ́РИЙ, ПЕРЕМИ́ТИЙ, ПРОМИ́ТИЙ (очищений промиванням). Чистий свіжий сніг сріблом сяв під блакитним наметом неба (М. Коцюбинський); Ой ти, водо луговая, Чи не тяженько тобі.., Круті бережки рівняючи, Щирі піски риючи? (пісня); Біля неї стояла миска з перемитим пшоном (Л. Яновська); На компасі, де завжди все блищить ясною свіжістю промитого скла і начищеного металу, тепер сидів.. краб (В. Собко). — Пор. оха́йний.

ЩИ́РИЙ (про погляд, усмішку і т. ін. — який виражає чистоту почуттів, прагнень), ВІДВЕ́РТИЙ, ВІДКРИ́ТИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, ЧИ́СТИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, НЕПІДРО́БНИЙ, НЕВДА́ВАНИЙ. Його очі були такі щирі, немов дивились їй в душу (Леся Українка); Радість Данькова була така щира, чиста, .. що вона передалася й іншим присутнім (О. Гончар); Капітан Косачов, .. із срібними скронями й відвертим поглядом розумних очей, розпитував доньку про рідне місто (Ю. Збанацький); Наче батько на сина, дивився Килигей на свого колишнього повстанця. Змінився, змужнів, лише по оцій усмішці, відкритій, сердечній, і впізнав (О. Гончар); Переді мною були очі старого й чистий погляд дівчини, що так дивилась на нас (О. Досвітній); Природна усмішка; На лиці Сагайдака відобразилось почуття непідробного здивування (С. Добровольський); — З'їм його (зілля) й трісну? — мовив Прокіп з виразом невдаваної тривоги на своїм дитячім лиці (І. Франко).

Я́СНИ́Й (нічим не затьмарений, не покритий мороком), СВІ́ТЛИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ, БЕЗХМА́РНИЙ, НЕЗАТЬМА́РЕНИЙ, НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, ЧИ́СТИЙ (також про небо). Даль ясна, і в голубому небі спокій (В. Сосюра); Ось вони вже його (жайворонка) помітили у світлій ясній високості (О. Гончар); Яскрава далечінь; Приносять їх (берізки) в ніч на Перше травня, в ту пору, коли природа повна щебету і гомону, коли далина така близька і прозора (І. Чендей); День був чудовий, небо прозоре й безхмарне (З. Тулуб); Незатьмарена блакить; Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої (М. Гірник); В очах у неї видно було непотьмарений розум (О. Гончар).