чорноголовий

БРЮНЕ́Т, ЧОРНЯ́ВИЙ розм., ЧОРНОВОЛО́СИЙ розм., ЧОРНОГОЛО́ВИЙ розм., ЧОРНОЧУ́БИЙ розм., ЧО́РНИЙ розм. Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима. — Брюнет. Жагучий брюнет (Григорій Тютюнник); — А хто ж той чорнявий, що за столом? (М. Коцюбинський); — Не знаю, — одказав чорноголовий (Панас Мирний); Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла — з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Гучці за театр (Ю. Мушкетик).

БРЮНЕ́ТКА, ЧОРНЯ́ВА розм., ЧОРНЯ́ВКА розм., ЧОРНОВОЛО́СА розм., ЧОРНОГОЛО́ВА розм., ЧОРНОКО́СА розм., ЧО́РНА розм. Камілла, вродлива брюнетка, лежить на ліжку (І. Франко); — Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, — промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (І. Нечуй-Левицький); На камені узбіччя сиділа струнка чорнявка у довгій мережаній мірті та червоній опинці з багатим бурштиновим намистом на шиї (Ю. Опільський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорноголовий — ЧОРНОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має темне, чорне волосся; чорноволосий; брюнет. Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині, своєму чорноголовому Івасеві (Панас Мирний); Я тебе запам'ятав на все життя – чорноголового, рожевощокого... Словник української мови у 20 томах
  2. чорноголовий — чорноголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чорноголовий — -а, -е. Який має темне, чорне волосся; чорноволосий. || у знач. ім. чорноголовий, -вого, ч.; чорноголова, -вої, ж. Той, хто має темне, чорне волосся. || З чорною шерстю, чорним пір'ям на голові (про тварин, птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чорноголовий — ЧОРНОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має темне, чорне волосся; чорноволосий. Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині, своєму чорноголовому Івасеві (Мирний, І, 1954, 301); Я тебе запам’ятав на все життя — чорноголового, рожевощокого... Словник української мови в 11 томах
  5. чорноголовий — Чорноголовий, -а, -е 1) пт. Sylvia atricapilla. Вх. Пч. II. 14. 2) = попичка, Palus palustris. Вх. Пч. II. 13. Словник української мови Грінченка