чутися

ВІДЧУВА́ТИСЯ (бути помітним, доступним для сприйняття), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЧУ́ТИСЯ, УЧУВА́ТИСЯ (ВЧУВА́ТИСЯ), ОЧУВА́ТИСЯ діал. — Док.: відчу́тися, почу́тися, учу́тися (вчу́тися), очу́тися. В голосі Ярослави відчувалося куди більше байдужості, ніж зацікавлення (Л. Дмитерко); Болю вже не було, відчулась тільки якась скованість у м'язах (В. Собко); Потягло з моря свіжим вогким вітерцем. Почулась морська вогкість (І. Нечуй-Левицький); Осміхалась (Маланці) доля. Не тільки власна, але й Гафійчина. В ногах чулась міць, в руках сила (М. Коцюбинський); Весна вчувалася молодій ланковій в усьому (Я. Гримайло); За молодих літ нічого не боліло, а на старість усе очувається (Словник Б. Грінченка).

ЧУ́ТИСЯ (сприйматися на слух), УЧУВА́ТИСЯ (ВЧУВА́ТИСЯ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ПРОСЛУ́ХУВАТИСЯ, ПРОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИСЯ, ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм. (серед інших звуків); ПРИЧУВА́ТИСЯ (бути ледве чутним). — Док.: почу́тися, учу́тися (вчу́тися), прочу́тися, зачу́тися, прохопи́тися, причу́тися. Попереду, куди вони йшли, чулася стрілянина (І. Ле); Ноги самі, призвичаєні до місцевості, несли куди треба, коли на одному оберті стежки.. учулося важке втомлене дихання й нерівна хода (Дніпрова Чайка); Обоє почали прислухатися. І тепер ясно почули не властивий природі шум.. В ньому час від часу прочувався брязкіт зброї і тупіт людських ніг (В. Гжицький); За ворітьми зачувся такий плач, такий лемент — серце від них могло розірватися (І. Муратов); Не прохоплювався виск сирен із суден, навіть постріл з гармати неспроможний був протаранити громохкий голос урагану (Ю. Смолич); Мені причулися чиїсь голоси (Ю. Збанацький).