швидкість

ШВИ́ДКІСТЬ (руху, переміщення, поширення чогось і т. ін.), СТРІ́МКІСТЬ, БИСТРОТА́, ХІД, ХОДА́, ПОГІ́Н розм., СКО́РІСТЬ, ТЕМП (дії, процесу, виконання чогось тощо). Довелося рекорд із бігу ставити: таку швидкість розвинули (сапери), пустившись у лозняки, що олень міг би позаздрити... (О. Гончар); Гітлерівці приголомшені, оглушені стрімкістю нашого натиску (О. Левада); З бистротою лані кинулася (Єлена) в хату (Г. Хоткевич); Вітром попутним ісповнив вітрила Нептун-мореплавець, Ходу надав кораблям і проніс повз плеса підступні (переклад М. Зерова); Спочатку воно (авто) сунулося поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (О. Десняк); Сани неслися шаленим погоном (І. Микитенко); Якась сила вас проймає, легкість та скорість бадьорить (Панас Мирний); Накидав (Шевченко) на папері тендітну постать Кульжан,.. насолоджуючись шаленим темпом роботи і весь палаючи творчою радістю (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

швидкість — (руху, переміщення, поширення чогось) скорість, бистрота, хуткість, прудкість. Словник синонімів Полюги
швидкість — Прудкість, хуткість, бистрота, темп і п. ф. від ШВИДКИЙ. Словник синонімів Караванського
швидкість — [швидк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
швидкість — ШВИ́ДКІСТЬ, кості, ж. 1. Стрімкість руху кого-, чого-небудь або поширення чогось; бистрота. Кінь наче розумів, що вершникове життя залежить від його швидкості (З. Тулуб); Поїзд набирав швидкість. Вагон гуркотів уже так, що ми один одного не чули (С. Словник української мови у 20 томах
швидкість — шви́дкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
швидкість — -кості, ж. 1》 Стрімкість руху кого-, чого-небудь або поширення чогось; бистрота. || також зі сл. жахливий, неймовірний, шалений, блискавичний і т. ін. Надзвичайна стрімкість руху. || Дуже короткий час поширення (перев. думок, чуток і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
швидкість — Відношення шляху до часу, протягом якого було пройдено цей шлях (лінійна ш.), або кута до часу (кутова ш.); тобто шлях або кут, пройдені за одиницю часу, напр., за 1 с, 1 год. Універсальний словник-енциклопедія
швидкість — Шви́дкість, -кости, -кості, -кістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
швидкість — ШВИ́ДКІСТЬ, кості, ж. 1. Стрімкість руху кого-, чого-небудь або поширення чогось; бистрота. Кінь наче розумів, що вершникове життя залежить від його швидкості (Тулуб, Людолови, І, 1957, 388); Поїзд набирав швидкість. Словник української мови в 11 томах
швидкість — Швидкість, -кости ж. Скорость, быстрота. Можна виміряти швидкість світу. Словник української мови Грінченка