шельвія

ШАВЛІ́Я, ШАЛЬВІ́Я розм., ШЕЛЬВІ́Я діал.; СА́ЛЬВІЯ (декоративний вид цієї рослини). Нема мого миленького, Нема його тута; Посходила по слідочках Шавлія і рута (пісня); Спочивав (дід) у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка й шальвія (М. Стельмах); По горі, горі зацвіла шельвія (пісня); Ген палахкочуть сальвії, жоржини (О. Ющенко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шельвія — ШЕЛЬВІ́Я, ї, ж., діал. Шавлія. По горі, горі зацвіла шельвія (Сл. Б. Грінченка); “Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти звита та з гостролистої шельвії!” – подумав Карпо і повернув назад додому (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  2. шельвія — шельві́я іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. шельвія — -ї, ж., діал. Шавлія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шельвія — ШЕЛЬВІ́Я, ї, ж., діал. Шавлія. По горі, горі зацвіла шельвія (Сл. Гр.); "Ой ти, дівчино, з кучерявої рути — м’яти звита та з гостролистої шельвії!" — подумав Карпо і повернув назад додому (Н.-Лев., II, 1956, 278). Словник української мови в 11 томах
  5. шельвія — Шельвія, -вії ж. = шавлія. По горі, горі зацвіла шельвія. Гол. Словник української мови Грінченка