шелюга

ВЕРБОЛІ́З (кущ, рідше — невелике дерево з довгими й тонкими гілками та вузьким листям, а також зарості цієї рослини), ЛОЗА́, ЛОЗИ́НА, ТАЛ, ТА́ЛА рідше, ШЕЛЮГА́, ШЕЛЮ́Г рідше; КРАСНОТА́ЛЬ (червоний верболіз); ЛОЗНЯ́К, ЛОЗИ́ННЯ розм. (зарості лози); ВЕРБНИ́К, ВЕРБНЯ́К (зарості верб або верболозу). З берега у воду зазирали.. кущі ліщини та верболозу (Д. Ткач); Обидва береги оперезались рядками густих зелених ліз (І. Нечуй-Левицький); Заходив (Славко) у лозину, що росла над потоком, продирався крізь ту лозину (Лесь Мартович); З далеких гір потягло вітром — листя талу зашелестіло тихо (О. Десняк); І ростуть над плесом вільхи І гнучка тала (М. Костомаров); Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги (П. Колесник); Ліворуч у шелюзі гребля біліє (І. Вирган); Кущі красноталю; Крики линуть з хащів лозняку (Ю. Смолич); Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив одному йому відомою дорогою (Ю. Бедзик); Весняна повідь підхопила його (човен) й понесла.. крізь чудові зарості вербняку й лози (О. Довженко).