шершавий

ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ, ШЕРЕХА́ТИЙ, ШЕРХКИ́Й розм., ШЕРСТКИ́Й розм., ПРОДУ́БЛЕНИЙ розм., ДЕРЗКИ́Й розм., ШАРША́ВИЙ діал., РАПА́ТИЙ діал., РА́ПАВИЙ діал. Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (В. Собко); Вона сідає на ліжко і невідомо для чого гладить рукою парчеве, жорстке покривало (Н. Рибак); Не раз у хвилини скрути Порфирові лагідно лягала на голову кострубата дядькова рука (О. Гончар); По грубих полотняних сорочках, по чорних запрацьованих руках .. можна було пізнати, що то робітники (М. Коцюбинський); Перед тим, як сісти за столи, Мили руки батраки у дзбані, Шкарубкі, тверді, як постоли, Миті в полі десь у калабані (Д. Павличко); І він припав до зашкарублих уст сухими і пошерхлими устами (С. Голованівський); Марія підходить до своєї горьованої хати з невшитою стріхою; з любов'ю і трепетом торкається руками її шерхлих стін (М. Стельмах); По пришерхлій землі під парканом гупають і гупають кроки (А. Іщук); Ти.. змушений був постійно пригальмовувати і замалим не обмацувати пошерхлі муровані виступи стін на крутих поворотах (Ю. Андрухович); Яреськові.. рум'янець виступив на обшерхлому, блідому від хвилювання обличчі (О. Гончар); Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (О. Донченко); Шерехате та ворсисте, та розлоге, та густе зап'яло ліщину листя (Н. Забіла); Шкіра на його обличчі була шерхка й зеленувата, як засохлий лист лопуха (С. Скляренко); — А руки-руки! — каже (Мася). — Шерсткі та чорні! (А. Свидницький); Рожевими стрілками приснувши вгору, Ростуть і кущаться дерзкі пшениці (І. Вирган); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Л. Первомайський); Ці рапаті долоні ласкаво й гаряче гладили колись Маріїні щоки, плечі (Р. Іваничук); Старий довго милив загорілу на сінокосі шию.., рапавою плитою відтирав зчорнілі потріскані ступні (І. Чендей).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шершавий — I жорсткий, зажорствілий, закам'янілий, зашкарублий, звітрілий, згрубілий, костричуватий, кострубатий, кошлатий, нерівний, пористий, потрісканий, пошкарублий, пошерхлий, репаний, рівчакуватий, шаршавий, шерехатий, шерхкий, шерхлий, шкарубкий, шорсткий... Словник синонімів Вусика
  2. шершавий — [шеиршавией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. шершавий — див. шерехуватий Словник чужослів Павло Штепа
  4. шершавий — ШЕРША́ВИЙ, а, е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (М. Коцюбинський); Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. шершавий — шерша́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  6. шершавий — -а, -е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. || Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про шкіру та частини тіла). || Твердий, грубий, колючий на дотик, який подразнює шкіру при дотику. || Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шершавий — ШЕРША́ВИЙ, а, е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (Коцюб., І, 1955, 49); Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах