1. Словник української мови у 20 томах

шершавий

ШЕРША́ВИЙ, а, е.

Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий.

Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (М. Коцюбинський);

Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ю. Яновський);

Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (М. Стельмах);

Під шершавим листям у вусатій кожурі, мов у гніздечку, жовтіють горіхи (А. Шиян);

// Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, спеки, холоду, води і т. ін. (про шкіру та частини тіла).

Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар);

// Твердий, грубий, колючий на дотик, який подразнює шкіру при дотику.

Розтираючи шершавим рушником потилицю, він весело й шумливо привітав стареньку Макарівну, що вносила у кімнату молоко і хліб (Н. Рибак);

В Давида є рідня у селі, але не така, щоб і вночі можна було до когось постукати у віконце, погомоніти, пожалітись або просто заснути на шершавому свіжому рядні, прикрившись якоюсь кожушанкою чи свитиною (М. Стельмах);

Закурений, в окулярах від пилу, він рвучко пхає в зуби ненажерливої машини шершаву колючу пшеницю (О. Донченко);

// Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.).

Рука його злегенька посунулась по закутаному тілі, намацала лікоть, плече... і раптом наткнулась на шершаву колючу бороду (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шершавий — I жорсткий, зажорствілий, закам'янілий, зашкарублий, звітрілий, згрубілий, костричуватий, кострубатий, кошлатий, нерівний, пористий, потрісканий, пошкарублий, пошерхлий, репаний, рівчакуватий, шаршавий, шерехатий, шерхкий, шерхлий, шкарубкий, шорсткий... Словник синонімів Вусика
  2. шершавий — [шеиршавией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. шершавий — див. шерехуватий Словник чужослів Павло Штепа
  4. шершавий — шерша́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. шершавий — -а, -е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. || Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про шкіру та частини тіла). || Твердий, грубий, колючий на дотик, який подразнює шкіру при дотику. || Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шершавий — ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ... Словник синонімів української мови
  7. шершавий — ШЕРША́ВИЙ, а, е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (Коцюб., І, 1955, 49); Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах