шкрьобати
ЧО́ВГАТИ (терти, шкребти по якійсь поверхні, утворюючи шарудіння, шерхіт), ША́РКАТИ, ШАРКОТІ́ТИ (ШАРКОТА́ТИ) підсил., ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ) підсил., ШУ́РКАТИ діал.; ШКРЬО́БАТИ розм (взуттям). — Док.: чо́вгнути, ша́ркнути, шу́рхнути, шурхонути підсил. шу́ркнути, шурнути, шкрьо́бнути. По підлозі човгають десятки ніг (М. Чабанівський); Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи, глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (І. Кириленко); Хтось ішов по тротуару знизу, кілька пар, чувся сміх, підошви шаркали по асфальту (П. Загребельний); Троє піратів, порадившись, пішли з капітанського містка до радіорубки. Ось їх кроки шаркотять уже по шлюпдеку (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкрьобати — див. іти Словник синонімів Вусика
- шкрьобати — ШКРЬО́БАТИ, аю, аєш, недок., розм. Іти, ходити (перев. у розбитому, великому взутті), човгаючи. – Поки що шкрьобатиму в старих [чоботях], доб'ю вже до краю (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- шкрьобати — шкрьо́бати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- шкрьобати — -аю, -аєш, недок., розм. Іти, ходити (перев. в розбитому, завеликому взутті), човгаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкрьобати — ШКРЬО́БАТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Іти, ходити (перев. в розбитому, великому взутті), човгаючи. — Поки що шкрьобатиму в старих [чоботях], доб’ю вже до-краю (Гончар, III, 1959, 332). Словник української мови в 11 томах