щеміти
I. БОЛІ́ТИ (про тіло або якусь його частину — давати відчуття фізичного болю); ЩЕМІ́ТИ, СКЕМІ́ТИ розм. рідше (про відчуття гострого болю в якій-небудь частині тіла). Тільки в аулі Рахім відчув, як сильно вдарився він боком і як болить у нього нога (З. Тулуб); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять... така важка торбина (А. Тесленко); Хлопцеві ледві (ледве) ложка до роту лізла, голова боліла, скеміла, ноги були мов підтяті (А. Кримський). — Пор. 1. ни́ти.
БОЛІ́ТИ (звичайно із сл. душа, серце — відчувати біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін.), НИ́ТИ підсил., СКНІ́ТИ підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., розм., СКІ́МЛИТИ безос., розм., СКЕМІ́ТИ підсил.розм., рідше; ЩЕМІ́ТИ підсил. (ужив. і для вираження відчуття тривожно-солодкого душевного болю). І серце жде чогось. Болить, болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина (Т. Шевченко); Єремія пішов над річку. Прохолода повіяла на його з вогкої низини, прохолодила його гарячий вид, запечені смажні уста. А запекле серце усе нило та боліло, неначе роз'ятрена рана (І. Нечуй-Левицький); Княжич Святослав десницею своєю мусив стверджувати цей закон і покон, судив, робив правду, хоч часом у нього й скніло при цьому серце (С. Скляренко); Ти минаєш мене, ти минаєш мене, Коли часом тебе я стрічаю, А коли твоя постать востаннє мигне, Розривається серце з одчаю! (М. Вороний); Рана майже не боліла.. Але серце скеміло глибоким напосідливим болем (З. Тулуб); Моя душа чекає дива І вся тривогою щемить — Десь недалеко мить щаслива, Мого життя найкраща мить (Д. Павличко).
Значення в інших словниках
- щеміти — див. БОЛІТИ, НИТИ. Словник синонімів Караванського
- щеміти — Боліти, нити, ятритися Словник синонімів Вусика
- щеміти — [шчеим’ітие] -мит', -мл'ат' Орфоепічний словник української мови
- щеміти — Клішити, зікліщувати, зікліщити, покліщувати, покліщити, укліщувати, укліщити, скеміти, зіскемлювати, зіскемліти, поскемлювати, поскемліти, пришикувати, пришикати, пришикнути, тиснути, стискувати, стиснути, утискувати, утиснути Словник чужослів Павло Штепа
- щеміти — ЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. щемля́ть; недок. 1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (І. Нечуй-Левицький); – Ох, матінко, як же й плечі щемлять... така важка торбина (А. Словник української мови у 20 томах
- щеміти — щемі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- щеміти — -мить; мн. щемлять; недок. 1》 Боліти, нити (про частини, органи тіла). || безос. 2》 перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щеміти — душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Фразеологічний словник української мови
- щеміти — Щемі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щеміти — ЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. щемля́ть; недок. 1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Н.-Лев., II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять… така важка торбина (Тесл. Словник української мови в 11 томах
- щеміти — Щеміти, -млю́, -миш гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. І. 125. Словник української мови Грінченка