1. Словник синонімів української мови

ізолювати

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД'Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. — Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від'єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він (письменник) не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); — Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї (церкву) мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізолювати — Відрізувати від світу; (від чого) відгороджувати, відокремлювати, відособлювати, відтинати <�обтинати> шляхи; (позбавляти волі) АРЕШТОВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. ізолювати — [ізол'уватие] ізоул'уйу, ізоул'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. ізолювати — 1. відокремлювати, відокремити, повідокремлювати, зокремлювати, зокремити, позокремлювати, окремлювати, окремити, поокремлговати, відгороджувати, відгородити, повідгороджувати, загороджувати, загородити, позагороджувати, обгороджувати, обгородити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. ізолювати — рос. изолировать (фр. isoler, від латин. insula — острів) — 1. Відокремити, помістити окремо, не допускаючи стикання, стосунків з іншими. 2. Застосовувати ізоляцію примусово (напр., внаслідок рішення суду). Eкономічна енциклопедія
  5. ізолювати — ізолюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. ізолювати — -юю, -юєш, док., ізольовувати, -ую, -уєш, недок., перех. 1》 від кого – чого й без додатка. Помістивши окремо, позбавляти можливості контакту з іншими (про інфекційних хворих, ув'язнених і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ізолювати — ізолюва́ти (франц. isoler, від лат. insula – острів) 1. Відокремити, вмістити окремо, не допускаючи стикання, стосунків з іншим. 2. Накладати ізоляцію (електричну, теплову тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ізолювати — Ізолюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ізолювати — ІЗОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. 1. від кого — чого й без додатка. Помістивши окремо, позбавляти можливості контакту з іншими (про інфекційних хворих, ув’язнених і т. ін.). Герой повісті.. Словник української мови в 11 томах