інтуїтивний

НЕСВІДО́МИЙ (який виникає, виявляється без контролю свідомості, не залежить від неї), НЕУСВІДО́МЛЕНИЙ, ПОЗАСВІДО́МИЙ, БЕЗКОНТРО́ЛЬНИЙ (який не спрямовується свідомістю); РЕФЛЕКТИ́ВНИЙ книжн., РЕФЛЕКТО́РНИЙ фізіол., книжн. (перев. про рухи, реакцію на що-небудь — який відбувається неусвідомлено); ПІДСВІДО́МИЙ, ІНТУЇТИ́ВНИЙ, ІНСТИНКТИ́ВНИЙ (який невиразно, нечітко усвідомлюється й не спрямовується свідомістю); СТИХІ́ЙНИЙ, СЛІПИ́Й (про почуття, прагнення і т. ін. — неусвідомлюваний і сильний). Поволі, поволі підіймала Катерина голову... Несвідомим поглядом обвела хату і.. усміхнулася... (Г. Хоткевич); Це був непроголошений протест, неусвідомлене обурення, ..яке жило й кипіло в його юній душі (П. Колесник); Щось інстинктивне, якась незвичайна, позасвідома вже жадоба життя підвела це кволе, прострілене тіло (В. Козаченко); Нестримне молодецтво юнацьке штовхнуло його на безконтрольний вчинок непокори (І. Ле); Любив ці моменти дід, коли в саму вже останню хвилину громовим голосом крикне: "Стій", а ..він (застигнутий під час недозволеного рубання лісу) із роззявленим від жаху ротом, з виряченими очима не знає, що почати, й у нестямі рефлективними рухами виявляє свою безпомічність (Г. Хоткевич); — Князь перебільшує загрозу печенігів, — не втримався Чорний, спокушений якимсь підсвідомим бажанням заперечувати Олегові (Д. Міщенко); І тут зараз заскреготіло зелене залізо брами — вона відчинялася! Перше інстинктивне бажання (хлопця) було одним стрибком туди, за ворота (О. Гончар); — Я ніколи не бачила вас такою втомленою, — суто жіноче, може, інтуїтивне співчуття було в її словах (О. Копиленко); — Ну, годі! отямлюсь... — кажу я до себе. — Стихійним чуттям підлягати не треба (А. Кримський); Заздрість сліпа, і що гостріша вона, то ще більш сліпа (В. Козаченко). — Пор. машина́льний, 1. мимові́льний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтуїтивний — рос. интуитивный заснований на інтуїції. Eкономічна енциклопедія
  2. інтуїтивний — інтуїти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. інтуїтивний — -а, -е. Який ґрунтується на інтуїції (у 1 знач.). || Зумовлений інтуїцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інтуїтивний — інтуїти́вний заснований на інтуїції. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. інтуїтивний — Інтуїти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. інтуїтивний — ІНТУЇТИ́ВНИЙ, а, е. Який грунтується на інтуїції (у 1 знач.). У домарксистській естетиці і, особливо, в естетичних теоріях сучасного Заходу здатність інтуїтивного проникнення в художній образ наділяється якимось надприродним змістом... Словник української мови в 11 томах