веремія

Значення в інших словниках

1. веремія — веремі́я іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. веремія — -ї, ж., розм. 1》 Сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом. 2》 Вир, вихор, коловорот. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веремія — ВЕРЕМІ́Я, ї, ж., розм. 1. Сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом. Зо всіми [всіма] миттю побратались [троянці], Посватались і покумались, Мов зроду тутечка жили; Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Словник української мови у 20 томах
4. веремія — див. вир; гамір; метушня; сварка Словник синонімів Вусика
5. веремія — крути́ти / закрути́ти веремі́ю (веремі́я). Здіймати колотнечу, спричиняти неспокій; галасувати, вередувати, навмисне шукати причину для сварки, скандалу і т. ін. — Сагайдакові що? Йому шаляй-валяй, крути веремію,— хіба він за щось відповідає?.. (С. Фразеологічний словник української мови
6. веремія — ВИР чого, який (бурхливий, стрімкий рух подій і т. ін., який захоплює, втягає за собою), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ВИ́ХОР, ВЕРЕМІ́Я, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше. Прибувши до Петербурга, Шевченко потрапляє в самий вир подій (П. Словник синонімів української мови
7. веремія — ВЕРЕМІ́Я, ї, ж., розм. 1. Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом. Всі веремію підняли (Котл., І, 1952, 54); [Степан:] Та що оце ти.. влізла в чуже подвір’я, здіймаєш веремію, та ще й силуєш мовчати? (Кроп. Словник української мови в 11 томах