звичайний

Значення в інших словниках

1. звичайний — (нічим особливий) пересічний, рядовий, простий, нормальний, (увійшов у звичку) звичний. Словник синонімів Полюги
2. звичайний — звича́йний прикметник Орфографічний словник української мови
3. звичайний — ЗВИЧАЙНИЙ – ЗВИЧНИЙ – ЗВИКЛИЙ – ЗВИЧАЄВИЙ Звичайний. 1. Який нічим не виділяється серед інших: звичайний лист, звичайний робітник, звичайна дівчина, звичайна селянська хата, звичайна зовнішність. Літературне слововживання
4. звичайний — див. буденний Словник синонімів Вусика
5. звичайний — [звиечайнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
6. звичайний — -а, -е. 1》 Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий; ординарний. || Буденний, прозаїчний. || у знач. ім. звичайне, -ного, с. Те, що є буденним, прозаїчним. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. звичайний — звича́йний : ◊ звича́йний жидок → жидок Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. звичайний — БУДЕ́ННИЙ (позбавлений виразності, оригінальності, нічим не привабливий, нецікавий); ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, НЕПОЕТИ́ЧНИЙ (позбавлений поетичності, оригінальності; про світогляд, інтереси і т. ін. — вузькопрактичний); ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ підсил., БЕЗКРИ́ЛИЙ підсил. Словник синонімів української мови
9. звичайний — Звича́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. звичайний — ЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий. [Антей:] Ти оганьбив свій хист. З богині [статуї] ти зробив товар звичайний (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
11. звичайний — Звичайний, -а, -е 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. ум. звичайненький. Словник української мови Грінченка