1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звичайний

звича́йний

-а, -е.

1》 Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий; ординарний.

|| Буденний, прозаїчний.

|| у знач. ім. звичайне, -ного, с. Те, що є буденним, прозаїчним.

2》 Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь; звичний.

|| Який вважається нормальним.

|| Загальноприйнятий.

|| Загальновідомий.

3》 Який завжди відбувається або часто буває, зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний.

|| Характерний, типовий для кого-, чого-небудь.

Звичайні акції — акції, за якими дивіденди виплачуються з частини прибутку, що залишилась після сплати твердого процента власникам привілейованих акцій.

4》 розм. Вихований, ввічливий.

|| Уважний до кого-, чого-небудь, делікатний.

Звичайний ступінь грам. — назва форми прикметників або прислівників, що є вихідною в зіставленні з іншими ступенями порівняння.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звичайний — (нічим особливий) пересічний, рядовий, простий, нормальний, (увійшов у звичку) звичний. Словник синонімів Полюги
  2. звичайний — звича́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. звичайний — ЗВИЧАЙНИЙ – ЗВИЧНИЙ – ЗВИКЛИЙ – ЗВИЧАЄВИЙ Звичайний. 1. Який нічим не виділяється серед інших: звичайний лист, звичайний робітник, звичайна дівчина, звичайна селянська хата, звичайна зовнішність. Літературне слововживання
  4. звичайний — Пересічний, буденний, прозаїчний, кн. ординарний, жм. сірий; (устрій) звичний, нормальний, загальноприйнятий, загальновідомий, повсякденний, р. звісний; (для кого) характерний, типовий; З. вихований, чемний. Словник синонімів Караванського
  5. звичайний — див. буденний Словник синонімів Вусика
  6. звичайний — [звиечайнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  7. звичайний — звича́йний : ◊ звича́йний жидок → жидок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. звичайний — БУДЕ́ННИЙ (позбавлений виразності, оригінальності, нічим не привабливий, нецікавий); ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, НЕПОЕТИ́ЧНИЙ (позбавлений поетичності, оригінальності; про світогляд, інтереси і т. ін. — вузькопрактичний); ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ підсил., БЕЗКРИ́ЛИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  9. звичайний — Звича́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. звичайний — ЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий. [Антей:] Ти оганьбив свій хист. З богині [статуї] ти зробив товар звичайний (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. звичайний — Звичайний, -а, -е 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. ум. звичайненький. Словник української мови Грінченка