кутий

Значення в інших словниках

1. кутий — ку́тий 1 дієприкметник від: кути діал. ку́тий 2 прикметник зроблений з металу Орфографічний словник української мови
2. кутий — I -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до кути. II -а, -е. 1》 Зробл. із металу куванням (див. кування I). 2》 Оббитий листами металу (про двері). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кутий — КУ́ТИЙ, а, е. 1. діал. Дієпр. пас. до ку́ти. Але знайшлись і куті з криці груди, З яких біда кресала лиш вогонь (М. Старицький); Іди ж, незабутній, в майбутню даль, щоб нащадкам, немов заповітну дідизну, куту тобою троянду залізну передати... Словник української мови у 20 томах
4. кутий — Ку́тий, -та; -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кутий — КУ́ТИЙ¹, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до ку́ти. Видзвонює кінь копитами, сталлю кутими та підбитими (Голов., Близьке.., 1948, 113); Я бачу шаблю, сріблом куту (Забашта, Вибр., 1958, 99); *Образно. Словник української мови в 11 томах
6. кутий — Кутий, -а, -е Закованный. І спочинуть невольничі утомлені руки, і коліна одпочинуть, кайданами куті. Шевч. 628. Словник української мови Грінченка