кутик

(у кімнаті) кут, д. вугол; (сімейний) житло, притулок, вогнище; (села) кінець; (певний терен) місцевість, сторона, область; (глухий) закуток.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутик — ку́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кутик — -а, ч. Зменш. до кут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кутик — КУ́ТИК, а, ч. 1. Зменш. до кут. Обережно, щоб не забруднити папірця, Надя взяла його за кутики й почала читати (Д. Ткач); Це була звичайна носова хусточка, обшита по краях червоною заполоччю, в кутику два кетяги червоної калини (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
  4. кутик — КУ́ТИК, а, ч. Зменш. до кут. Два кутики зеленої петлиці, Пружнастий ремінь щільно стиснув стан (Бажан, Вибр., 1940, 172); Обережно, щоб не забруднити папірця, Надя взяла його за кутики й почала читати (Ткач, Плем’я.. Словник української мови в 11 томах
  5. кутик — Кутик, -ка м. ум. отъ кут. Желех. Словник української мови Грінченка