навіжений

Значення в інших словниках

1. навіжений — навіже́ний прикметник Орфографічний словник української мови
2. навіжений — див. задерикуватий Словник синонімів Вусика
3. навіжений — [нав'іженией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. навіжений — -а, -е. 1》 Психічно хворий; божевільний. || у знач. ім. навіжений, -ного, ч.; навіжена, -ної, ж. Психічно хвора людина; божевільний, божевільна. || Уживається як лайливе слово. 2》 Неврівноважений, нестриманий. 3》 Позбавлений розумного змісту. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. навіжений — НАВІЖЕ́НИЙ, а, е. 1. Психічно хворий; божевільний. – Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? (Марко Вовчок); // у знач. ім. навіже́ний, ного, ч.; навіже́на, ної, ж. Психічно хвора людина. * У порівн. Словник української мови у 20 томах
6. навіжений — БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Словник синонімів української мови
7. навіжений — Навіже́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. навіжений — НАВІЖЕ́НИЙ, а, е. 1. Психічнохворий; божевільний. — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? (Вовчок, І, 1955, 130); Народи не бажають, щоб їхніх синів убивали в ім’я інтересів купки реакціонерів і навіжених політиків (Вісник АН... Словник української мови в 11 томах
9. навіжений — Навіжений, -а, -е Безумный, сумасшедшій. Юпітер, гнівом роспалений, влетів до них мов навіжений. Котл. Ен. VI. 5. Словник української мови Грінченка