навіжений

НАВІЖЕ́НИЙ, а, е.

1. Психічнохворий; божевільний.

— Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? (Вовчок, І, 1955, 130);

Народи не бажають, щоб їхніх синів убивали в ім’я інтересів купки реакціонерів і навіжених політиків (Вісник АН, 5, 1949, 4);

// у знач. ім. навіже́ний, ного, ч.; навіже́на, ної, ж. Психічнохвора людина; божевільний, божевільна.

*У порівн. Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир, — і не могли ніде знайти (Коцюб., І, 1955, 199);

Вітер шугав, як навіжений (Ткач, Жди.., 1959, 31);

// Уживається як лайливе слово.

— Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! — говорив Клим, приступаючи до Лукини (Н.-Лев., III, 1956, 359).

2. Неврівноважений, нестриманий.

Завела мене сюди моя навіжена весела вдача (Н.-Лев., IV, 1956, 299);

Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти (Чаб., Тече вода.., 1961, 50).

3. Позбавлений розумного змісту.

Піди тільки проти їх [людей], зроби що таке, що не в’яжеться з їх навіженими звичаями, так і загукають: не можна! не годиться! (Мирний, III, 1954, 247).

4. перен. Який виходить за межі нормального щодо сили, величини, напруженості і т. ін.

Рев сурем, дзвін броні, брех панських хортів, І гвалт навіжений мов з пекла злетів (Стар., Поет. тв., 1958, 215);

Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Дмит., Обпалені.., 1962, 9);

За весь час своєї служби в обласному управлінні у Ріти не було такого навіженого дня, як сьогодні (Збан., Переджнив’я, 1955, 216).