наступник

Значення в інших словниках

1. наступник — насту́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. наступник — [наступниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
3. наступник — -а, ч. 1》 Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. || Продовжувач чиєї-небудь діяльності, чиїхось традицій. 2》 книжн., рідко. Особа, яка одержала спадщину або яка має право на одержання її. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наступник — НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, “великим ханом”, став третій його син Угедей (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
5. наступник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
6. наступник — НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, "великим ханом", став третій його син Угедей (Іст. Словник української мови в 11 томах
7. наступник — Наступник, -ка м. Преемникъ. Словник української мови Грінченка