1. Словник української мови в 11 томах

наступник

НАСТУ́ПНИК, а, ч.

1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника.

Наступником Чингіс-хана, "великим ханом", став третій його син Угедей (Іст. СРСР, І, 1956, 76);

— І римський первосвященик, наступник святого Петра, підкорив своєму престолові всіх королів і всіх володарів землі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 150);

// Продовжувач чиєї-небудь діяльності, чиїхось традицій.

Грабовський був вірним і гідним наступником і продовжувачем традицій Шевченка в українській революційній поезії (Іст. УРСР, І, 1953, 562);

*Образно. Перша Програма партії, прийнята II з’їздом РСДРП, була прямим ідейним наступником основоположних документів марксизму (Ком. Укр., 7, 1963, 47).

2. книжн., рідко. Особа, яка одержала спадщину або яка має право на одержання її.

Йому вважалося найпростішим, найнатуральнішим — дочекатися з сина.. гідного наступника його капіталів (Фр., VIII, 1952, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наступник — насту́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наступник — (послідовник) продовжувач; (на троні) спадкоємець. Словник синонімів Караванського
  3. наступник — [наступниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. наступник — -а, ч. 1》 Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. || Продовжувач чиєї-небудь діяльності, чиїхось традицій. 2》 книжн., рідко. Особа, яка одержала спадщину або яка має право на одержання її. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наступник — НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, “великим ханом”, став третій його син Угедей (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. наступник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  7. наступник — Наступник, -ка м. Преемникъ. Словник української мови Грінченка