наступник
насту́пник
-а, ч.
1》 Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника.
|| Продовжувач чиєї-небудь діяльності, чиїхось традицій.
2》 книжн., рідко. Особа, яка одержала спадщину або яка має право на одержання її.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наступник — насту́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наступник — (послідовник) продовжувач; (на троні) спадкоємець. Словник синонімів Караванського
- наступник — [наступниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- наступник — НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, “великим ханом”, став третій його син Угедей (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- наступник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
- наступник — НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, "великим ханом", став третій його син Угедей (Іст. Словник української мови в 11 томах
- наступник — Наступник, -ка м. Преемникъ. Словник української мови Грінченка