обрубувати

Значення в інших словниках

1. обрубувати — обру́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. обрубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
3. обрубувати — -ую, -уєш, недок., обрубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відокремлювати щось одне за одним від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. || Укорочувати, відтинаючи частину, кінець чого-небудь ударом гострого знаряддя. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обрубувати — ОБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відокремлювати щось одне за одним від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. Словник української мови в 11 томах
5. обрубувати — ОБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відокремлювати щось від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. Словник української мови у 20 томах
6. обрубувати — ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). — Недок. Словник синонімів української мови
7. обрубувати — Обрубувати, -бую, -єш сов. в. обрубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. ІІІ. 149. Словник української мови Грінченка