обрубувати
ОБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відокремлювати щось одне за одним від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати.
Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників, залишаючи на понівечених стеблах непасинковані кружелятка молодого цвіту (Стельмах, II, 1962, 168);
Погані половці їх спіймали, Гострими шаблями крила обрубали (Мирний, V, 1955, 269);
// Укорочувати, відтинаючи частину, кінець чого-небудь ударом гострого знаряддя.
Марсові [собаці] обрубали хвіст і підрізали вуха (Ів., Таємниця, 1959, 47);
// Очищати дерево від гілок, сучків.
Починається цюкання, велетня [дерево] обрубують з галуззя (Фр., І, 1955, 364);
Андрій обрубав невеличку берізку, витесав кілка (Трубл., І, 1955, 98).
2. Ударами гострого знаряддя порушувати цілість чого-небудь; розрубувати, перерубувати.
*Образно. Старий Рошкевич звів з ним остаточні рахунки, .. обрубав і ті ніжні пута, що зв’язували його з минулим (Кол.. Терен.., 1959, 279).
3. Знімати ударами гострого знаряддя зайвий матеріал (метал, дерево і т. ін.), обробляючи заготовку.
Богдан теше потроху колодку, щось обрубує, щось залишає і, врешті, береться за струг (Ю. Янов., II, 1958, 150);
При рубанні в лещатах [зубилом] листову заготовку затискують.. так, щоб верхні грані губок лещат розмістились на рівні лінії, по якій необхідно обрубати заготовку (Практ. з машинозн., 1957, 47).
4. Збивати, зсікати ударами гострого знаряддя з поверхні шар чого-небудь.
Увесь екіпаж був на ногах. Як тільки могли, оббивали і обрубували кригу на бортах.., палубах та щоглах (Трубл., Лахтак, 1953, 12).
Значення в інших словниках
- обрубувати — обру́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обрубувати — КРЕМСАТИ, обкраювати, відрубувати, відтинати; (пута) розрубувати. Словник синонімів Караванського
- обрубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
- обрубувати — -ую, -уєш, недок., обрубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відокремлювати щось одне за одним від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. || Укорочувати, відтинаючи частину, кінець чого-небудь ударом гострого знаряддя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрубувати — ОБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відокремлювати щось від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. Словник української мови у 20 томах
- обрубувати — ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). — Недок. Словник синонімів української мови
- обрубувати — Обрубувати, -бую, -єш сов. в. обрубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. ІІІ. 149. Словник української мови Грінченка