обрубувати
обру́бувати
-ую, -уєш, недок., обрубати, -аю, -аєш, док., перех.
1》 Відокремлювати щось одне за одним від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати.
|| Укорочувати, відтинаючи частину, кінець чого-небудь ударом гострого знаряддя.
|| Очищати дерево від гілок, сучків.
2》 Ударами гострого знаряддя порушувати цілість чого-небудь; розрубувати, перерубувати.
3》 Знімати ударами гострого знаряддя зайвий матеріал (метал, дерево і т. ін.), обробляючи заготовку.
4》 Збивати, зсікати ударами гострого знаряддя з поверхні шар чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрубувати — обру́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обрубувати — КРЕМСАТИ, обкраювати, відрубувати, відтинати; (пута) розрубувати. Словник синонімів Караванського
- обрубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
- обрубувати — ОБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відокремлювати щось одне за одним від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. Словник української мови в 11 томах
- обрубувати — ОБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відокремлювати щось від чого-небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. Словник української мови у 20 томах
- обрубувати — ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). — Недок. Словник синонімів української мови
- обрубувати — Обрубувати, -бую, -єш сов. в. обрубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. ІІІ. 149. Словник української мови Грінченка