пані

Значення в інших словниках

1. пані — па́ні іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. пані — невідм., ж. 1》 Заміжня поміщиця в старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл. Жінка, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пані — ПА́НІ, невідм., ж. 1. іст. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (І. Словник української мови у 20 томах
4. пані — па́ні 1. жінка (м, ср, ст): Ввійшла ще до одної крамниці. Кілька пань купувало капелюхи. Дві панночки в чорних фартухах добирали їм фасони (Ярославська)||паннуся, панунця ◊ вели́ка па́ні 1. → пані 2 2. ірон., знев. Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пані — вели́кий пан; вели́ка па́ні, перев. ірон. Поважна особа, яка має великий вплив і з якою треба рахуватися. Дума (Василева мати), як з ратієвської дворні, так і велика пані (Панас Мирний); — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!... Фразеологічний словник української мови
6. пані — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
7. пані — Па́ні, не відм. = па́нія Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пані — ПА́НІ, невідм., ж. 1. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. пані — Пані, -ні ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Гліб. Сама Череваниха була пані ввічлива. К. ЧР. 39. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая!... Словник української мови Грінченка