пані

БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. (про жінку, дівчину); ЧИСТОПЛЮ́Й зневажл. (той, хто цурається брудної роботи). Сашко так натренував м'язи рук, що вони в нього як у спортсмена. Віталик, правда, теж не якийсь там білоручка (О. Гончар); — Буди вже своїх панів, — наказав Йонька.- А то як зайду з кіссям, то я їх скоро підніму (Григорій Тютюнник); Чистоплюй... А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю (М. Зарудний). — Пор. ле́дар, песту́н.

ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. (та, з якою чоловік прожив досить довго, до старості). Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (М. Коцюбинський); — Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені — помочі (Панас Мирний); Старий надумав учетверте женитися: сумно, каже, без баби (Ю. Смолич); — З великою супницею в руках, з пахощами страв і квітів — так я уявляю свою половину (М. Колесников); (Хуса:) Моя жона здоров'ям занепала і їздила до батька у Сарон.. Але ж тепер моя жона вже дома й до послуги твоїй шановній пані (Леся Українка); — Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарновський); Тремтів (Гончар) над своєю білявою парою, дарма що в молодої дружини тільки й краси було, що голубі, як світ, очі та посмішка чарівниці (М. Стельмах); Як маєш подружжя дурне та й брехливе, Не жінку ти взяв, — безголов'я правдиве (А. Кримський); Вашій старій, як Ви величаєте свою дружину, мій аж до землі низесенький поклін (Панас Мирний).

ЖІ́НКА (доросла особа жіночої статі), ОСО́БА, ТІ́ТКА розм., ТЬО́ТЯ розм., ЖОНА́ розм. рідше, НЕВІ́СТА діал.; МОЛОДИ́ЦЯ розм., МОЛО́ДКА розм., МОЛОДУ́ХА діал. (перев. молода заміжня); БА́БА фам. (перев. старшого віку); ПА́НІ, ДА́МА, МАДА́М (одружена, перев. міська). Дім держиться не на землі, а на жінці (прислів'я); Хомі хочеться негайно виліпити портрет оцієї стрункої.. особи (Ю. Яновський); — За яйце тітка тітці очі видряпує і називає її довічним ворогом (М. Стельмах); Вечорами до мами приходило кілька тьоть (Ю. Смолич); Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Лесь Мартович); — Питіє люблю! — закричав купець. — А ще жон вельми! (П. Загребельний); (Іван:) Заходилась серед левади танцювать, щоб хто побачив та засміяв: у молодки, мов, жир крутить (С. Васильченко); Молодуха розповіла Омелькові, як там родичів шукати (О. Ільченко); — Не слухай, синку, матері: вона баба, що вона знає? — І рухом руки Бульба підкликав до себе Андрія (О. Довженко); Він перший раз мав роман з такою значною дамою (М. Коцюбинський); Сьогодні в Софії Карлівни гостюють мадам Шило.. та преподобна Лукерія (О. Гончар).

ПА́НІ невідм. (у формі ввічливого звертання, при називанні), ДОБРО́ДІЙКА, ПА́НІЯ розм., ПА́НЯ розм., МАДА́М заст., ірон.; ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст. (при звертанні молодших жінок до старших, чоловіків до жінок). Кожному прохожому кричали (крамарки) одна перед другою: сюди-сюди, пане, пані, паняночко! (Панас Мирний); Будьте ж ласкаві, Високоповажна Добродійко, не одмовте швидкої одповіді на цей лист (М. Коцюбинський); — На тобі, паня, мізинну дитину, Пестуй, годуй, як рідненького сина (М. Костомаров); — Як не скочить моя мегера, як не вхопить діжку в мене перед носом, як не забелькоче! "Фе, — кажу, — мадам, навіщо так хвилюватися?" (М. Коцюбинський); — Здорові були, паніматко, з празником, з Новим роком! (М. Старицький); От молодиці і кричать Явдосі: — Ану, паньматко! вибирай місце на щасливу продажу! (Г. Квітка-Основ'яненко).