покрик

Значення в інших словниках

1. покрик — по́крик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. покрик — див. крик Словник синонімів Вусика
3. покрик — -у, ч. 1》 Сильний, різкий звук голосу; крик. || Раптовий, уривчастий крик; зойк. || Голосний крик, що вирізняється із загального шуму. || Крик, вигук, який передає сильне почуття, схвильованість. || Голосний окрик, яким привертають до себе увагу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покрик — ПО́КРИК, у, ч. 1. Сильний, різкий звук голосу; крик. Тільки зрівнялись вони з засадою, як вихопився з кущів Марко і гукнув молодецьким покриком (О. Стороженко); Юріштан... Мов демон кривавий, галайкає, й кричить, і покриком сим наганяє страх на усіх (Г. Словник української мови у 20 томах
5. покрик — ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. Словник синонімів української мови
6. покрик — ПО́КРИК, у, ч. 1. Сильний, різкий звук голосу; крик. Тільки зрівнялись вони з засадою, як вихопився з кущів Марко і гукнув молодецьким покриком (Стор. Словник української мови в 11 томах
7. покрик — Покрик, -ку м. Возгласъ, крикъ. Од сього покрику покотилась луна. Стор. МПр. 26. Ніхто не чув грізного покрику. Св. Л. 300. Словник української мови Грінченка